Механізм саморегулювання ринку праці. Зарубіжні моделі ринків праці

План

1. Регулююча роль попиту та пропозиції на конкурентному ринку праці

2. Закони Хікса-Маршала. Перехресна еластичність попиту на працю

3. Класичні моделі ринку праці та особливості їх саморегулювання

4. Зарубіжні моделі ринків праці

5. Література

Регулююча роль попиту та пропозиції на конкурентному ринку праці

Відповідно до ринкових законів завжди існує зворотна залежність між ціною праці та обсягом попиту на неї, і пряма між ціною праці та її пропозицією.

Постійна взаємодія між елементами ринку праці: попитом, пропозицією та ціною праці під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів і є механізмом саморегулювання ринку праці.

Схематично взаємодія попиту і пропозиції відображена на рис. 2.1, де крива D— попит на працю, крива S— пропозиція праці, L — обсяг праці або кількість працівників, W — ціна праці (ставка заробітної плати).

Рис. 2.1. Модель саморегулювання ринку праці в умовах конкурентного ринку праці

Як видно із рис. 2.1, найбільший попит приходиться на тих робітників, що претендують на низькі ставки заробітної плати, а найбільша пропозиція праці характерна при високих ставках заробітної плати. В точці перетину кривих попиту і пропозиції праці (Р) встановлюється рівноважна ціна праці і рівень потреби у праці даної кваліфікації.

Важливим показником при оцінці попиту на працю виступає його еластичність по заробітній платі або власна еластичність попиту— здатність попиту реагувати на зміну рівня заробітної плати. Визначається пряма еластичність попиту (Еп) як процентна зміна зайнятості (L), яка викликана зміною заробітної плати (W) на 1%:

Так як криві попиту мають нахил до низу, зростання заробітної плати викликає зниження зайнятості. Чим вище абсолютна величина еластичності, тим вище у процентному відношенні буде падіння рівня зайнятості.

Якщо абсолютна величина еластичності буде більше 1, то попит є еластичним, тобто сукупна заробітна плата працівників буде знижуватись по мірі підвищення рівня заробітної плати, оскільки зайнятість падає швидше, ніж підвищується заробітна плата. І навпаки, якщо абсолютна величина еластичності буде менше 1 — попит є нееластичним, сукупний заробіток працівників зростає із зростанням рівня заробітної плати. Якщо еластичність дорівнює 1, попит є одинично еластичним.

Закони Хікса-Маршала. Перехресна еластичність попиту на працю

Врахування прямої еластичності попиту для прийняття практичних рішень потребує визначення закономірностей, яким вона підпорядковується. Ці закономірності враховують тісний взаємозв'язок ринку праці з ринком капіталу та ринком товарів і послуг, їх називають законами Хікса-Маршала або законами похідного попиту [24, с. 41—42].

Перший закон: зниження заробітної плати, що в свою чергу знижує витрати на виробництво та вартість кінцевої продукції, веде до збільшення споживчого попиту, а значить, і до розширення виробництва. Наслідком цього стає зростання зайнятості. Пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі буде тим вище, чим вище цінова еластичність на вироблений продукт.

Другий закон: пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі буде тим вищою, чим легше замістити даний вид праці другими факторами. Чим вище значення коефіцієнта заміщення одного фактора іншим, тим більш помітною є реакція роботодавця на зростання ціни праці. Якщо працівників легко замінити машинами, то зростання заробітної плати призведе до звільнення працівників. Якщо можливість технологічної заміни відсутня — робітники можуть вимагати прибавки до заробітної плати не ризикуючи викликати скорочення попиту на працю.

Третій закон: пряма еластичність попиту на працю працівників по заробітній платі буде тим вище, чим вище еластичність пропозицій інших факторів виробництва, тобто рівень використання других факторів може бути збільшений без значного зростання цін на ці фактори. Наприклад, в авіакомпаніях питома вага заробітної плати значно менша питомої ваги витрат на техніку, паливо, експлуатацію і ремонт. В результаті пілоти вимагають бажаного їм рівня заробітної плати. Тут також діє і другий закон Хікса-Маршала: повністю замінити людину в даному випадку не можливо.

Четвертий закон: пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі буде тим вище, чим вище питома вага затрат по даній категорії праці в сукупних затратах виробництва. Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зростає обсяг запропонованого на ринку чинників капіталу при зростанні його ціни на 1%. Тобто, наскільки дорожче коштуватимуть для наймача додаткові машини і устаткування, якщо він вирішить замінити працівника капіталом.

Крім прямої еластичності в економічних дослідженнях використовують також показник перехресної еластичності попиту па працю. Цей показник визначає, наскільки чутливий попит на працю до ціни капіталу. Результат значення залежить від того, як співвідносяться ці фактори: взаємодоповнюючі вони (фактори-комплементи) чи взаємозамінюючі (фактори-субститути). Якщо фермер легко може замінити робітників з лопатою мінітрактором (субститут), то повністю замінити хірурга зі скальпелем навіть лазерними установками практично неможливо (комплемент) — техніка лише доповнює роботу висококваліфікованого і може замінити працю низькокваліфікованого спеціаліста.

Значення перехресної еластичності залежить від того, який ефект діє сильніше при зростанні цін — ефект масштабу чи ефект заміщення. Наприклад, зростання заробітної плати низькокваліфікованих робітників викличе ефект заміщення їх висококваліфікованими, якщо заробітна плата останніх і продуктивність обох категорій незмінні. Тоді затрати виробництва зростуть, а вихід продукції скоротиться. Це значить, що в наслідок дії ефекту заміщення зайнятість більш кваліфікованих працівників повинна зрости, а в наслідок дії ефекту масштабу — скоротитись.

Класичні моделі ринку праці та особливості їх саморегулювання

В основі саморегулювання ринку праці лежать закони попиту і пропозиції на робочу силу. Взаємодія попиту і пропозиції визначає ціну товару "робоча сила", якою є заробітна плата. Взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці визначають за допомогою декількох моделей взаємодії продавців і покупців праці в залежності від ступеня конкуренції. Серед них: чисто конкурентний ринок праці, модель монопсонії (монополії одного покупця), моделі з врахуванням дії профспілок, модель двосторонньої монополії [87, с. 56].

Для чисто конкурентного ринку праці характерно:—

наявність великої кількості фірм, конкуруючих між собою під час наймання конкретної праці;—

велика кількість робітників однакової кваліфікації, які пропонують свій труд незалежно один від одного;—

ні фірми і ні робітники не контролюють і не диктують ставки заробітної плати.

Для чисто конкурентного ринку праці характерні особливості саморегулювання, розглянуті на рис. 2.1.

Для монопсонічного ринку праці характерні такі риси:—

робітники зайняті певним видом праці, зосереджені в основному на одній фірмі;—

даний вид праці не має альтернатив, і тому робітник, що має, певну спеціальність і кваліфікацію не може знайти інше місце роботи;—

заробітну плату диктує фірма, але ставка заробітної плати напряму залежить від кількості найманих працівників.

За умов монопсонічного ринку праці крива граничних витрат буде вищою, ніж крива 5, тому що граничні витрати монополіста на наймання будуть вищими, ніж середні ставки заробітної плати. Максимізація прибутку відбувається в точці перетину кривої попиту И із кривою граничних витрат MRC (точка А). Кількість робітників, найманих в умовах максимізації прибутку монополістом, буде Lp, а ставки заробітної плати — Wm. Тобто, монополіст скорочує зайнятість, щоб знижати ставки заробітної плати нижче конкурентних.

Процес установлення ставки заробітної плати і рівня зайнятості показано на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Модель монопсонічного ринку праці

Моделі ринку праці за участю на ньому профспілок. Профспілки покликані захищати інтереси робітників. Для цього вони впливають на збільшення попиту на працю і підвищення заробітної плати. Процеси, які відбуваються на цьому ринку праці наведені на мал. 2.3.

Рис. 2.3. Модель ринку праці за участю профспілок: збільшення попиту на працю і підвищення заробітної плати

Якщо попит на працю збільшиться з D до D1, то ставки заробітної плати зростуть із Wp до Wn, а зайнятість збільшиться з Lp до Ln.

Попит на працю профспілки можуть збільшувати таким чином: введенням протекціоністських митних тарифів, збільшенням попиту на продукцію, яка виробляється за допомогою реклами "товарів із профспілковою етикеткою", вимогами до уряду збільшити фінансування виробництва підприємств, інтереси яких вони захищають та ін.

Профспілки можуть впливати на зростання заробітної плати завдяки обмеженню пропозиції праці через обов'язковий вихід на пенсію осіб пенсійного віку, скорочення робочого тижня та ін. (рис. 2.4).

Зменшення пропозиції праці з S до S1 веде до зростання заробітної плати з Wp до Wn хоча зайнятість при цьому зменшується з Lpдо Ln,

Рис. 2.4. Модель ринку праці за участю профспілок: обмеження пропозиції праці

Галузеві профспілки об'єднують всіх робітників певної галузі через підписання галузевих угод із встановленням мінімального рівня заробітної плати, страйки, позбавляючи при цьому фірми пропозиції праці, і таким чином впливаючи на роботодавців при встановленні ставок заробітної плати (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Модель ринку праці за участю профспілок: встановлення мінімального рівня заробітної плати галузі

Профспілки контролюють пропозицію праці, нав'язують ставки заробітної плати Wn, які вище за Wp.

Модель двосторонньої монополії характерна для монопсонічного ринку, на якому діють сильні галузеві профспілки. Фірма-монополіст прагне встановити ставку заробітної плати на мінімальному рівні, а галузеві профспілки домагаються встановлення заробітної плати на рівні Wn. У результаті заробітна плата буде наближатися до рівноважної Wp. При цьому у адміністрації фірми зникне прагнення до зменшення зайнятості, вона встановлена на рівні