і давалися оцінки, що утрудняє адекватне тлумачення подій і не дає можливості зрозуміти мотиви прийняття рішень; необхідність аналізувати намір укладачів документів, виявляти, чи сприяла загальна обстановка, у якій створювався документ, об'єктивній фіксації інформації чи навпаки [10, с. 197—1981.
Основна відмінність соціометрії від інших різновидів опитування складається в можливості з її допомогою виявити взаємні почуття симпатії і ворожості між членами первинного колективу і на цій основі одержати кількісну оцінку міжособистісних відносин у ньому. Термін "соціометрія" у перекладі означає: вимір ступеня дружніх відносин. Соціометричне опитування відноситься до соціально-психологічних методів, використовується для дослідження різних міжособистісних відносин: формальних і неформальних, емоційних, раціональних, ділових і рольових.. Він досить широко використовується для вивчення функціонування бригад і особливостей трудових відносин у первинних трудових колективах.
Основним інструментом проведення соціометричного опитування є соціометрична картка, що заповнюється кожним членом первинного колективу. Аналіз соціометричних карток дозволяє установити наступні прояви міжособистісних відносин: схильність, перевага (тобто позитивний вибір) І відкидання, відхилення — тобто негативний вибір, а також ігнорування або байдужність, що впливатиме на ринок праці. Запитання соціометричної картки називається соціометричним критерієм. На підставі заповнення соціокарт за кожним критерієм будується соціометрична матриця, що являє собою таблицю — "шахматку", у рядках якої вказується — "хто вибирає", а в стовпцях — "кого обирають". При цьому число рядків і стовпців соціоматриці дорівнює числу членів трудового колективу, а їхні прізвища по горизонталі і вертикалі збігаються. Обробка даних соціоматриці припускає підрахунок числа отриманих і зроблених оцінок (виборів) як за групою в цілому, так і за кожним членом групи зокрема.
Для обробки даних, отриманих за допомогою соціометричного опитування, використовують два способи: графічний і кількісний. Графічний спосіб пов'язаний з побудовою графічних зображень міжособистісних відносин, кількісний припускає розрахунок соціометричних індексів, персональних, на основі побудованих соціоматриць.
Специфіка використання соціоматриць, як методу дослідження ринку праці полягає в наступному: складність використання на великих об'єктах, оскільки соціограма виявиться занадто багатомірною і погано інтерпретованою; неприпустимість розголошення результатів соціометричного опитування, зокрема соціометричного статусу індивідів, без їх добровільної згоди; фіксується лише відображення сформованих міжособистісних відносин у свідомості людей [ 10, с. 198—199].
Тест — це короткий стандартизований іспит, метою якого є вияв наявності і ступеня виразності рис особистості, здібностей і умінь, мотивів і психічних станів. Тести не дозволяють зробити однозначний висновок, але надають корисну інформацію при його вірній постановці.
Важливість тестування як методу дослідження соціально-трудових відносин на ринку праці визначається наступним: людина часто не може дати про себе об'єктивну інформацію, оскільки більшість людей просто не задумуються про свій характер, особистість і не здатні оцінити в себе наявність і ступінь виразності тих або інших рис характеру; щирі мотиви власних вчинків і поведінки не завжди усвідомлюються або усвідомлюються не об'єктивно; людина не завжди хоче подавати правдиву інформацію, що відповідає тому, що він про себе знає (або думає), що знає, оскільки всім людям властиве прагнення представити себе іншим, у найбільш сприятливому світлі, тому іноді в тести "вбудовується" спеціальна шкала "неправди", що дозволяє оцінити, наскільки людину прагне себе прикрасити; у людини можуть бути особливі причини дати про себе необ'єктивну інформацію, тому необхідну інформацію про них можна отримати лише непрямими методами психологічного тестування, вірно поставивши запитання.
Тестування застосовується при дослідженнях: профорієнтації молоді, здібностей і лідерства на різних ділянках діяльності, переваг кандидатів на робоче місце тощо. Новим аспектом сучасного працевлаштування в Україні стало тестування претендентів на робочі місця. Разом з тим, дана тенденція повинна мати правове підґрунтя. Так, у законодавстві європейських країн чітко закріплені положення про поняття тестування, перелік видів тестів, припустимі межі вибору та застосування тих чи інших тестів, захист персональних даних громадян, які наймаються на роботу [10, с. 199—200].
До числа найбільш складних методів збору інформації про ринок праці відноситься експеримент, що дозволяє отримати унікальну інформацію, добути яку іншими методами практично неможливо. Ефективність експерименту в системі ринку праці залежить від врахування умов: при створенні експериментальної ситуації в якості контрольних вибираються характеристики, найважливіші з погляду досліджуваної проблеми; слід враховувати ті зміни контрольних характеристик експериментальної групи, що вводяться або змінюються самим дослідником; на процес експерименту не повинні впливати ті явища, що не відносяться до експериментальної ситуації, але потенційно здатні змінити ЇЇ стан в конкретний момент часу [10, с. 200].
Прогнозування стану ринку праці України
Під прогнозом розуміється науково обгрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення [58, с. 11]. Під методами прогнозування розуміється сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, їх змін вивести судження визначеної вірогідності відносно майбутнього його розвитку.
За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні і формалізовані. У тих випадках, коли через значну складність об'єкта прогнозування неможливо врахувати вплив багатьох факторів, використовуються інтуїтивні методи, засновані на оцінках експертів. Розрізняють індивідуальні і колективні експертні оцінки. Індивідуальні експертні оцінки включають: метод "інтерв'ю", при якому здійснюється безпосередній контакт експерта з фахівцем за схемою "питання — відповідь"; аналітичний метод, при якому здійснюється логічний аналіз прогнозованої ситуації; метод написання сценарію, заснований на визначенні логіки процесу чи явища в часі за різними умовами.
До складу колективних експертних оцінок входять: метод комісій; метод Дельфі; метод колективної генерації ідей ("мозкова атака"); матричний метод (метод сценаріїв).
У групі формалізованих методів виділяють дві підгрупи: екстраполяції і моделювання. До першої підгрупи відносяться методи найменших квадратів, експонентного згладжування, ковзних середніх. До другого — структурне, мережне, матричне й імітаційне моделювання.
У залежності від способу отримання прогнозної інформації виділяють експертні і фактографічні методи. Останні засновані на фактографічній інформації, тобто інформації про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток. Експертні методи базуються на інформації, отриманій від експертів.
За ступенем просторової і часової погодженості результатів прогнозу виділяють: одномірне прогнозування — рівнобіжне прогнозування окремих об'єктів без подальшого узгодження розрізнених прогнозів; багатомірне прогнозування — рівнобіжне прогнозування окремих об'єктів зі спробою подальшого узгодження результатів; перехресне прогнозування — установлення причинно-наслідкових залежностей між екзогенними змінними і їх впливом на прогнозований об'єкт; наскрізне прогнозування — імітація поводження системи в цілому, включаючи просторове і часове її дослідження і повне узгодження результатів.
Значне місце серед методів економічного прогнозування займають так звані комбіновані методи. До них відносяться методи зі змішаною формаційною основою, у яких як первинну використовують як фактографічну, так і експертну інформацію. Наприклад, при проведенні експертного опитування може бути використані фактографічна Інформація. І, навпаки, при екстраполяції тенденції, поряд з фактичними даними, — експертні оцінки.
Взагалі ж, за оцінками фахівців, в даний час нараховується більш 150 різних методів прогнозування, але на практиці як основні використовується близько 20 [58, с. 18—20].
Прогнозування ринку праці — це оцінка перспектив розвитку його кон'юнктури та зміни умов, які впливають на кількісний та якісний аспекти попиту і пропозиції праці на прогнозований період. Основна мета прогнозу— визначення тенденцій зміни факторів впливу на попит і пропозицію робочої сили та оцінка можливих наслідків рішень, що приймаються в сфері їх регулювання [13, с. 121].
Більш розширено основна мета прогнозування ринку праці визначається так: "визначення та кількісна оцінка очікуваного контингенту незайнятого у галузях економічної діяльності населення, який вийде на ринок праці і претендуватиме на вільні робочі місця та посади; розробка можливих варіантів забезпечення продуктивної зайнятості, встановлення "очікуваного" надлишку працездатного населення працездатного віку з урахуванням потреб суспільного виробництва та економічного стану держави" [2, с. 29].
В Україні тривалий час використовувався балансовий метод прогнозування ринку праці, що передбачав прив'язку розподілу населення за сферами зайнятості до трудових ресурсів. Зараз прогнозування здійснюється на підставі даних обстежень домогосподарств. При цьому вихідними даними для прогнозування рівня і структури зайнятості є результати демографічного прогнозу, виконання економічних програм, показники аналізу зайнятості і безробіття, урядові рішення, що впливатимуть на обсяги та структуру робочих місць [13, с. 121—122].
Методична схема прогнозування ринку праці може бути такою:
1) визначення чисельності працездатного населення працездатного віку на період прогнозування розвитку ринку праці;
2) визначення масштабів пропозиції робочої сили з урахуванням коефіцієнту трудової активності працездатного населення працездатного віку;
3) визначення потреби в робочій силі на прогнозний період з урахуванням: існуючих вільних робочих місць і вакантних посад, створення нових робочих місць, передбачених програмою соціально-економічного та культурного розвитку регіону на найближчі З—5 років; вивільнення працівників через плинність кадрів, вступ до навчальних закладів, призов до військової служби тощо; розширення малого і середнього підприємництва, само зайнятості тощо;
4) визначення співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці, обсягів незайнятого працездатного населення та чисельності і рівнів безробіття [2, с. 29—30].
Прогнозування чисельності працездатного населення працездатного віку базується на аналізі динаміки за ряд