Практичні аспекти організації індивідуального пропонування праці

Практично процес індивідуального пропонування на ринку праці зводиться до наступних елементів:

1. оцінка індивідуальних нахилів, здібностей, можливостей і бажань при виборі професії;

2. пошук інформації щодо вакансій та можливостей на ринку праці;

3. самомаркетинг;

4. оформлення трудового договору (контракту);

5. адаптація на підприємстві, побудова індивідуальної кар'єри. Для оцінки індивідуальних нахилів, здібностей, можливостей і бажань при виборі професії можна скористатись рядом тестів, що дають змогу досить точно виявити свої нахили, адже вибір професії, яка відповідає нахилам дозволяє працівнику отримувати максимальне задоволення від своєї роботи, а це сприяє покращанню морального клімату в колективі, зростанню продуктивності праці, зменшенню кількості помилок та прорахунків у роботі і, зрештою, процвітанню фірми і працівника.

Після визначення схильностей слід оцінити здібності, необхідні для успішної роботи за обраною професією. Людині важко самій оцінити свої здібності, можливе їх завищення або заниження, до того ж здібності можуть змінюватись як у напрямку розвитку, так і в напрямку повної їх втрати. Для оцінки своїх здібностей можна звернутися до людей, які добре вас знають, до спеціальних служб та державних центрів зайнятості, де психологи та кваліфіковані спеціалісти зможуть надати допомогу в цьому питанні, скористатися різноманітними психодіагностичними методиками, тестами дослідження обсягу уваги, психологічних характеристик особистості, оцінки рівня інтелекту, лідерських якостей тощо.

Корисно після оцінки власних професійних схильностей здібностей, потрібно оцінити, якою мірою ви володієте цими якостями та як, в разі необхідності можна розвинути потрібні здібності.

Для оцінки своїх здібностей та можливостей на ринку праці корисно їх співвіднести із сучасними вимогами щодо компетентності працівників [48, с. 8—9]:*

ініціативу— динамізм і творчість, самостійність мислення та дій;*

співробітництво — конструктивне і цілеспрямоване співробітництво з іншими людьми, партнерами і клієнтами в атмосфері доброзичливості й поваги до чужих думок;*

уміння працювати в колективі — ефективна взаємодія в робочій групі;*

уміння брати участь у спільнім навчанні — консультування, наставництво;*

уміння давати оцінку та наявність рахункового мислення — визначати якість товару чи послуги як результат праці і виражати результат у числах;*

навички комунікації— володіння усною мовою, складання промов і підготовка документів для керівників, уміння контролювати міміку і жестикуляцію, розуміння емоційних ситуацій і особливостей психологічного складу інших людей;*

наявність логічного мислення— переконливість, послідовність суджень і доказів;*

діловий стрижень, практичне вирішення проблем — пошук і реалізація рішень, оцінка їх наслідків. Уникання зайвих декларацій і теоретизування. Подібні навички формуються тільки при наявності практичного досвіду роботи. Іноді говорять, що ділова людина повинна "уміти думати глобально, а діяти локально";*

прийняття рішень— уміння взяти на себе відповідальність за прийняття рішень і їх наслідки. Не уникати відповідальності і не перекладати прийняття рішень на інших осіб;*

здобуття і використання інформації— уміння виокремити змістовну інформацію з безлічі джерел, знати і знаходити ці джерела, негайно використовувати і передавати іншим особам важливу інформацію;*

планування діяльності— постановка цілей, визначення способів (технологій) з їх досягнення і методів реалізації цих способів;*

уміння безупинно навчатися — навички, здібності і бажання набуття нових знань і вмінь;*

багатокультурні, інтернаціональні навички — уміння працювати з представниками різних культур, національностей, конфесій, мов спілкування, систем особистісних і національних цінностей;*

професійні знання— враховується термін навчання в престижному вузі, що має ліцензію і диплом якого визнається за кордоном.

У якості джерел інформації при пошуках роботи можна скористатися [48, с. 69]:*

послугами знайомих, друзів, родичів;*

газетними оголошеннями щодо вакансій, спеціалізованими виданнями з працевлаштування;*

центрами зайнятості, кадровими й рекрутинговими агентствами;*

власними оголошеннями про пошук роботи в газетах і спеціалізованими виданнями, ініціативними телефонними дзвінками в організації і/або відвідуванням організацій, де е шанс і бажання знайти роботу;*

ярмарками вакансій, днями підприємств, презентаціями;*

тематичними виставками, де відбуваються необхідні знайомства;

¦ оголошеннями в транспорті на спеціальних дошках, на зупинках громадського транспорту;

¦ анонсами по радіо і телебаченню;

¦ можливостями мережі Інтернет і електронної пошти;

¦ розсиланням листів, факсів, електронної пошти зі своїм резюме.

Результативність способів пошуку роботи для розвинених країн у процентах до загальної чисельності тих, хто одержав роботу, складає: звернулися безпосередньо до роботодавця — 34%; через родичів і знайомих— 26 %; через оголошення в газетах і спеціалізованих виданнях— 13,5 %; через приватні бюро з працевлаштування — 5,6 %; через державні агентства з працевлаштування— 5,1 %; через бюро з працевлаштування в навчальних закладах— 3 %; за конкурсами на посади держслужбовців — 2,1 %; інші способи — 9,8 % [103].

За даними Державної служби зайнятості в Україні через її центри зайнятості отримують роботу в різних регіонах від 10 до 50 процентів громадян, які тимчасово не працюють, що свідчить про високий рівень організації діяльності служби зайнятості та її популярність серед населення.

З розвитком мережі Інтернет все більше людей користається послугами цієї мережі при веденні бізнесу [88], пошуку різноманітної інформації, в тому числі і щодо робочих вакансій. Найбільшими інформаційними пошуковими системами, через які можна вийти на пошук будь-якої інформації в кожнім регіоні світу, є , , . Інформацію ДСЗ України можна отримати на сайті  (Київ), на сайтах регіональних центрів зайнятості. Відомі також спеціалізовані сайти для пошуку роботи, ,  та інші. Безпосередньо в Україні можна шукати роботу за адресами: ,, , ,  та на інших сайтах. На сайтах пошуку роботи можна знайти таку інформацію: наявні вакансії і рівень заробітної плати, резюме кандидатів, інформація про ринок праці, поради експертів з пошуку роботи тощо. Корисно скористатися можливістю розміщення в Інтернеті інформації про себе. За допомогою Інтернет можна зайти на сайти фірм і компаній, що вас цікавлять.

Маркетинг у трудовій сфері, як і в усіх інших сферах діяльності дає можливість працівнику створювати свою робочу силу відповідно до потреб її покупців і продавати трудові послуги з урахуванням кон'юнктури ринку праці, його законів та методів діяльності на ньому. Самомаркетинг передбачає: 1) визначення потреб покупця та формування своєї робочої сили з позицій забезпечення високого рівня її якості та конкурентоспроможності; 2) самореклама та самопродаж з метою отримання найвигідніших умов праці та її оплати; 3) максимальне задоволення покупця (виконання обов'язків найкращим чином, закріплення на робочому місці та досягнення на ньому успіху, побудова кар'єри).

Способами самореклами можуть бути телефонні дзвінки, факси, електронна пошта, попередні візити, інформаційні листи, резюме та супровідні листи. Правила використання цих засобів, види та особливості складання резюме, супровідних та інформаційних листів детально розглянуто у навчальному посібнику Лисенко Л. І. та Максимова Б. В. "Ринок праці. Техніка пошуку роботи" [48, с. 74—80, 105—132].

Для короткої початкової телефонної презентації пропонується використовувати такий алгоритм: "Я (П. І. П.). Звернутися до вас мені порекомендував... Моя освіта... Впродовж... років я працював/ла як... і спеціалізувався/лася в основному на... У зв'язку з... на даний момент я підшукую собі роботу у сфері... Я міг/могла б запропонувати себе для вашої організації в якості..." [48, с. 76]. Вільні місця в алгоритмі типового тексту необхідно заповнити інформацією у відповідності до конкретної ситуації. Телефонна презентація не повинна займати більше двох хвилин, говорити треба голосно і впевнено, не згадуючи про важке становище та зарплату.

Разом з телефонними дзвінкам рекомендується використання інформаційних листів. Вимоги до написання таких листів: не використовувати знеособлені звертання до адресата: "Шановний пане!" чи "Дорогий друже."; листи до друзів і близьких знайомих можуть бути направленими на їх домашні адреси, ділові листи незнайомим адресатам — на службові; у першому ж абзаці слід повідомити, що мова йде про пошук роботи; необхідно ясно і коротко змалювати своє нинішнє становище і зазначити, яку допомогу ви хотіли б одержати. Формулюючи конкретне прохання про допомогу, слід заздалегідь вирішити, на яку саме допомогу ви розраховуєте: щоб людина сповістила вас про наявні вакансії або згадала про вас у випадку їх появи; щоб вас відрекомендували, передали ваш лист, резюме чи поговорили про вас з іншою особою у своїй організації; отримати рекомендації з приводу того, з ким би ви могли переговорити зі свого питання; отримати консультацію для уточнення своєї стратегії пошуку роботи та її орієнтації на конкретні сфери діяльності або фірми.

Оформлений текст інформаційного листа може виглядати наступним чином [48, с. 79]:

10 січня 2003 р. Дмитро Іванович Ковальов, виконавчий директор телерадіокомпанії УТ-1 01123, Київ, Хрещатик, 15 Шановний Дмитре Івановичу!

Третього січня я була присутня на проведеній Вами презентації нового телепроекту "Жінки в боротьбі з наркоманією", і на мене справили велике враження Ваші слова про те, як Ви, залишившись практично безробітним, добивалися своєї першої роботи на телебаченні.

Нині я перебуваю в дещо схожій ситуації і саме тому вирішила написати Вам, Минулого року я скінчила факультет журналістики Севастопольського відділення московського державного університету. З тих пір в мене була лише тимчасова робота на регіональних теле- і радіостанціях.

Я добре розумію, наскільки Ви завантажені роботою, та, якби це було можливо, хотіла б кілька хвилин поговорити з Вами по телефону.

Крім поради,