національній (або іншій іноземній) валюті, строк платежу, форвардний курс перерахунку іноземної валюти у національну (або іншу іноземну), зобов'язання банку відобразити цей еквівалент за узгодженим курсом на рахунку експортера (свого клієнта) на дату надходження валютної виручки незалежно від зміни курсу іноземної валюти до національної (або іншої іноземної) валюти, а також обумовлюється, що підприємство (клієнт банку) несе відповідальність за надходження від іноземного контрагента виручки або за переказ грошових коштів за кордон (в залежності від приналежності до експортуючої чи імпортуючої сторони).
Шляхом форвардних операцій експортер, побоюючись падіння курсу валюти платежу, продає суму, яку йому має заплатити імпортер, за національну (або іншу іноземну) валюту на строк і зводить, таким чином, до нуля свій валютний ризик, перекладаючи його на банк. Якщо форвардну угоду укладає імпортер, то банк зобов'язується списати з рахунка імпортера (свого клієнта) суму у національній (або іншій іноземній) валюті, яка визначена, виходячи із попередньо встановленого форвардного курсу цієї валюти. Якщо національна валюта контрагента є неконвертованою, форвардні угоди зазвичай здійснюються за участю двох іноземних банків.
Валютні опціонні угоди (currency option contracts) - це угоди, які дають покупцю опціону за певну плату (премію) право, яке не є його обов'язком, купити або продати певну кількість валюти за узгодженою ціною до настання певної дати. За механізмом виконання опціони поділяються на: опціони американського стилю (American-style option) - опціони, які можуть бути виконані у будь-який день до закінчення його строку або безпосередньо у день закінчення: опціони європейського стилю (European-style option) - опціони, які можуть бути виконані тільки у день закінчення строку.
При укладанні опціонної угоди клієнт на дату платежу отримує можливість вибирати із двох альтернатив: здійснювати розрахунок за форвардним курсом згідно з опціонною угодою, або анулювати угоду і здійснювати розрахунок за поточним курсом (у разі його сприятливої зміни). Плата (або премія чи комісія) за цей вид операції становить до 5% величини угоди, і тому опціони слід використовувати в умовах суттєвих змін валютних курсів. У таких випадках ризик власника опціону заздалегідь обмежений Ціною опціону, а виграш практично необмежений і може бути значним. Опціонний метод страхування відрізняється від форвардного тим, що за клієнтом залишається право вибору, що підвищує ефективність операції, зацікавленість клієнта та стимулює експорт.
Наприклад, німецька фірма у травні купує в США товар на суму 100 тис. USD з оплатою через 5 місяців. У травні курс EUR становив 1,1250 EUR/USD. У вересні німецькій фірмі будуть потрібні долари в обмін на євро. За 5 місяців курс євро може як впасти, так і зрости, що позначиться на сумі платежів. Німецька фірма може застрахуватись від валютного ризику, придбавши опціон (тобто право на продаж валюти за курсом, який зафіксований в опціоі і м ій угоді у момент її укладення) у своєму банку. Це право фірма може використати, а може і не використовувати - все залежить від ситуації, яка складеться на момент виконання опціонної угоди. Але у будь-якому випадку фірма платить банку премію у розмірі 1500 USD, яка не повертається, - це ціна страхування від валютного ризику. У травні за придбання 100 тис. USD на умовах спот (за курсом 1,1250 EUR/USD) фірма заплатила би 112,5 тис. EUR (1,1250 EUR/ USD х 100 тис. USD) плюс 1500 USD премії. Якщо у вересні курс євро впаде до 1,1450 EUR/USD, фірма буде використовувати опціон і отримає 100 тис. доларів за курсом 1,1250 EUR/USD. Без опціону фірма отрималаблише 98253,28 USD (112,5 тис. EUR/ 1.1450EUR/USD). Прибуток у даному випадку становитиме: 100 000 USD - 98253,28 USD - 1500 USD - 246,72 USD. Якщо ж у вересні курс євро зріс до 1,1000 EUR/USD, то фірма використовувати опціон не буде, оскільки їй доцільніше продати євро за поточним курсом і отримати: 112500 EUR/1,1000 EUR/USD - 102272,72 USD. Збитки становитимуть 1500 USD премії
Література
1. Довбанко М. В. Видатні незнайомці (наукові ідеї, здобутки та життя економістів — лауреатів Но* белівської премії). — Київ, 2000.
2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.
3. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.
4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с
5. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск, 1974.
6. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С
7. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с
8. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М., 1998.
9. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной информации. — М., 1995.
10. Исследования по общей теории систем. — М„ 1969.
11. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с
12. Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с.
13. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике. — М.: Наука, 1972.
14. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993.
15. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення: Навчальний посібник. — Тернопіль: ТАНГ — "Астон", 2000. — 325 с.