Виготовлення знарядь праці для полегшення виробничого процесу приносить колосальні дивіденди у формі ефективнішого виробництва, а отже, і більшого обсягу продукції.

Однак цей процес проходить суперечливо. Із аналізу кривої виробничих можливостей і основних аспектів проблеми економії ми бачили, що за повної зайнятості ресурсів і повного обсягу виробництва ресурси доводиться переключати з виробництва споживчих товарів на виробництво засобів виробництва. За цих умов споживачі вимушені обмежити свої потреби сьогодні, щоб вивільнити ресурси для виготовлення засобів виробництва, які можуть у майбутньому підвищити ефективність виробництва і надати суспільству можливість збільшити обсяг виробництва товарів особистого споживання.

Аналіз технологічного стану України вказує на прискорення науково-технічного прогресу як основного чинника подальшого поступу економіки. При цьому необхідно врахувати, що коли в індустріальному суспільстві основною формою багатства є основний капітал, то у постіндустріальному — знання та кваліфікація людини, тобто людський капітал. Це треба враховувати і при визначенні інвестиційної політики України.

Грошові розрахунки.

Особливе місце у ринковій економіці посідають грошові розрахунки. Гроші виконують ряд функцій, про що йтиметься далі, серед яких чільне місце займає функція грошей як засобу обміну. Якщо з будь-якої причини обмін між двома товаровиробниками не зможе відбутися, то для суспільства втрачається вигода від спеціалізації. Це пояснюється тим, що споживачі повинні мати безліч різних продуктів, а за відсутності торгівлі вони намагатимуться спрямувати свою працю і матеріальні ресурси у різноманітні види виробництва. Таке самозабезпечення призведе до втрати переваг спеціалізації.

Щоправда, обмін може здійснюватися, а іноді і здійснюється, на бартерних засадах, тобто шляхом обміну товарів на товари. Однак бартер як засіб обміну може поставити перед економікою серйозні проблеми. Найскладнішою проблемою є та, що бартерний обмін вимагає збігу потреб двох учасників угоди, чого в більшості випадків не буває. Перехід на бартерні засади багатьох підприємств України є результатом передусім того, що гроші перестали повноцінно виконувати функцію засобу обміну.

Таким чином, застосування технічно-прогресивних засобів виробництва, високий ступінь спеціалізації виробництва і використання грошей є базовими інституційними ознаками ринкової економіки.

Кругопотік ресурсів і продуктів

У кожному цивілізованому суспільстві ресурси і продукти перебувають у безперервному русі, що показано на рис. 3.1, верхня половина цієї схеми показує рух ресурсів. Тут домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (як власники торговельно-промислових корпорацій), володіють усіма економічними ресурсами, постачають ці ресурси підприємствам. Останні, ясна річ, пред'являють попит на ресурси, бо саме з їх допомогою фірми виготовляють товари та послуги. Взаємодія попиту і пропозиції на безліч людських і матеріальних ресурсів установлює ціну на кожний із них. Платежі, які здійснюють підприємства, купляючи ресурси, являють собою витрати цих підприємств, але одночасно вони подвоюють потоки заробітної плати, ренти, відсотка і прибутків у домогосподарства, що постачають ресурси.

Аналогічний процес відбувається і з ринком продуктів, що показано у нижній половині схеми. Грошовий дохід, отриманий домогосподарствами від продажу ресурсів як такий, немає реальної цінності. Споживачі не можуть ні їсти, ні одягати на себе монети і паперові гроші. Тому в процесі витрачання грошового доходу домогосподарства виявляють свій попит на безліч товарів і послуг.

Одночасно підприємства з'єднують придбані ними ресурси для виробництва і пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. Взаємодія цих рішень про попит і пропозицію і визначає ціни на товари. Варто зауважити, що з позиції підприємств потік споживчих видатків на товари і послуги формує виручку або дохід від продажу цих товарів та послуг.

Схема кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів демонструє складне, взаємозв'язане переплетення процесів прийняття рішень і економічної діяльності. Варто звернути увагу на те, що і домогосподарства, і підприємства одночасно виступають на обох основних ринках, але у кожному випадку з протилежних боків.

На ринку ресурсів підприємства виступають як покупці, тобто на боці попиту, а домогосподарства як власники ресурсів

і постачальники виступають продавцями, тобто на боці пропозиції. На ринку продуктів вони міняються місцями: домогосподарства як споживачі опиняються у стані покупців, тобто на боці попиту, а підприємства перебувають уже в таборі продавців, тобто на боці пропозиції. Разом з тим кожна із цих груп економічних одиниць одночасно і купує, і продає.

Важливе місце у здійсненні цих угод посідає проблема рідкісності. Оскільки домогосподарства володіють лише обмеженими ресурсами для постачання підприємств, грошові доходи споживачів також обмежені. Обмежена кількість гривень, певна річ, не дозволяє придбати всі товари і послуги, які споживач хоче купити, так само і рідкісність ресурсів обмежує виробництво готових товарів і послуг. Отже, проблема рідкісності ресурсів і прийняття правильного рішення є визначальною в аналізі схеми.

Таким чином, в умовах ринкової економіки домогосподарства як власники ресурсів продають їх підприємствам, а як споживачі витрачають свій грошовий дохід, отриманий від продажу ресурсів, на купівлю товарів і послуг. Щоб виготовляти товари і послуги підприємства мусять купувати ресурси; їхня продукція потім продається домогосподарствам в обмін на споживчі видатки останніх, а з точки зору підприємств в обмін на отриману ними виручку. Кінцевим результатом цього процесу є реальний потік економічних ресурсів (на схемі він рухається проти годинникової стрілки, а грошовий потік доходів і споживчих видатків — за годинниковою стрілкою). Усі ці потоки рухаються одночасно і безперервно.

Варто відзначити, що схема кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів не відображає всього розмаїття взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими домогосподарствами, окремими підприємствами, окремими ресурсними і продуктовими ринками у реальному житті. Не показує вона також і угод, що здійснюються всередині секторів підприємств і домогосподарств. Основна перевага цієї моделі кругопотоку полягає в тому, що вона розкриває фундаментальні принципи функціонування чистого ринку.

У моделі кругопотоку зовсім не враховується економічна роль держави, оскільки інститути чистого ринку передбачають створення замкненої, саморегульованої економіки, в якій роль уряду незначна.

На цій стадії аналізу схема не враховує і ролі міжнародного ринку. Вона також передбачає, що домогосподарства витрачають повністю весь свій грошовий дохід, а значить, потоки доходу і видатків є постійними. У реальних параметрах це означає, що рівні виробництва і зайнятості також постійні.

Модель кругопотоку не слід розглядати як вічний рушій. Описувані цією моделлю економічні процеси вичерпують людську енергію і поглинають матеріальні ресурси. Більше того, проблеми забруднення навколишнього середовища, які набули широкого розголосу, зумовлені тим, що більша частина ресурсів, вкладених у процеси виробництва і споживання, повертається в систему у вигляді тих чи інших відходів.

Аналіз кругопотоку також не пояснює, як фактично формуються ресурсні і ринкові ціни. Необхідно відзначити, що всі основні факти і процеси, які у цій схемі не враховані, будуть розкриті у наступних темах.