Зміни продуктивності праці за незмінності інших чинників ведуть до однозначної зміни кривої попиту на працю. Наприклад, подвоївши значення ГПп у стовпчику 3 табл. 16.1, побачимо, що дані ГПЦ також подвояться, що означатиме зростання попиту на працю.

Вплинути на продуктивність ресурсу можна через зміну кількості інших, пов'язаних з ним ресурсів, або вдосконалення технології виробництва і підвищення якості самого змінного ресурсу — праці. Зміни ціни на інші ресурси можуть змінити попит на якийсь конкретний ресурс. Так, ефект впливу зміни ціни ресурсу А на попит на ресурс Б залежатиме від їхньої взаємозамінюваності або ступеня доповнюваності.

Припустимо, що підприємство виготовляє певну продукцію, використовуючи у виробничому процесі технологію, яка дозволяє використовувати працю і капітал як взаємозамінні ресурси. При цьому воно може використовувати невелику кількість праці і велику кількість капіталу, чи ж навпаки. Припустимо тепер, що впали ціни на машинне устаткування. Відповідний вплив на попит на працю буде результатом дії двох протилежних ефектів: ефекту заміщення та ефекту обсягу продукції. Зниження ціни на машинне устаткування передусім спонукає фірму замінити працю машинним устаткуванням. У такому разі за даних ставок заробітної плати буде використано меншу кількість праці. Тобто ефект заміщення знизить попит на працю. Крім цього, із падінням цін на машинне устаткування також знижуються і витрати виробництва при випуску різних обсягів продукції. Із скороченням витрат підприємству вигідніше виготовляти і реалізувати більшу кількість продукції, що призведе до зростання попиту на всі ресурси, включаючи працю. У зв'язку зі зниженням ціни на машинне устаткування цей ефект обсягу продукції зумовить зростання попиту на працю.

Ефекти обсягу продукції і заміщення діють у протилежних напрямках. Якщо ефект заміщення переважає ефект обсягу виробництва, то зміна ціни ресурсозамінника викликає зміну попиту на працю в тому ж напрямі. Якщо ефект обсягу продукції перевищує ефект заміщення, то зміна ціни ресурсозамінника викличе протилежну зміну попиту на працю.

Вище вже розглядались взаємодоповнювані товари (фотокамери і фотоплівки, комп'ютери і програмне забезпечення тощо), для яких наявна обернена залежність між ціною на один із них і попитом на другий; коли ціна на один із товарів знижується (зростає), то попит на другий збільшується (зменшується). Ресурси також можуть бути взаємодоповнюваними в тому розумінні, що збільшення кількості одного з тих, що застосовуються у виробничому процесі, зумовить збільшення кількості іншого ресурсу і навпаки.

Якщо праця і капітал є взаємодоповнюваними, то зниження ціни на машинне устаткування спричинить підвищення попиту на працю внаслідок дії ефекту обсягу продукції. І навпаки, із підвищенням ціни на капітал ефект обсягу продукції викличе зменшення попиту на працю. Отже, зміна ціни одного із взаємодоповнюваних ресурсів змінить попит на інший ресурс у протилежному напрямі.

Таким чином, крива попиту на працю зсувається вправо під впливом:—

збільшення попиту і ціни на продукт цієї праці;—

підвищення продуктивності праці;—

зниження ціни на доповнюваний ресурс;—

зменшення ціни на ресурсозамінник за умови, що ефект обсягу продукції переважає ефект заміщення;—

збільшення ціни на ресурсозамінник за умови, що ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції.

Еластичність попиту на ресурс.

Зміну попиту на ресурс треба чітко відрізняти від зміни кількості потрібного ресурсу, що не викликає зміщення кривої попиту на ресурс, а призводить до переміщення з однієї точки кривої на іншу внаслідок зміни ціни на конкретний ресурс. У табл. 16.1 і на рис. 16.1 показано, що зростання ставки заробітної плати з 11,9 грн до 15,9 грн призводить до зменшення кількості потрібних робітників з п'яти до чотирьох осіб.

Для визначення еластичності попиту на ресурс можна застосувати такий специфічний показник, як коефіцієнт зниження граничного продукту змінного ресурсу. Якщо граничний продукт праці знижується поступово в міру його додавання до незмінної кількості капіталу, то ГПЦп, або крива попиту на працю, знижується повільно і має тенденцію до високої еластичності. Незначне зниження ціни на такий ресурс викликає, відповідно, більше зростання потрібної кількості ресурсу. І навпаки, якщо гранична продуктивність праці різко падає, то ГПЦп, а отже, і крива попиту на працю, швидко знижується. Це означає, що подальше зниження ставки заробітної плати супроводжуватиметься досить скромним збільшенням кількості найманої праці; попит на ресурс буде нееластичний.

Дуже важливим показником еластичності є ступінь взаємозамінності ресурсів. Чим більша кількість придатних ресурсозамінників, тим вищою буде еластичність попиту на певний ресурс.

Еластичність попиту на ресурс залежить від еластичності попиту на продукт, що з його допомогою виготовляється. Чим вища еластичність попиту на продукт, тим вища еластичність попиту на ресурс.

Нарешті, чим більше загальних витрат припадає на ресурс, тим вища еластичність попиту на цей ресурс. Якщо затрати на працю були б єдиними витратами виробництва, то підвищення ставки заробітної плати на ЗО % змістило б вгору криву витрат підприємства на ЗО %. За заданої еластичності попиту на продукт таке суттєве зростання витрат призвело б до подальшого зниження продажу і різкого скорочення кількості необхідної праці. Попит на працю мав би тенденцію до еластичності.

Якщо затрати на працю склали 50 % витрат виробництва, то зростання ставки заробітної плати на 30 % підвищило б витрати тільки на 15 %. За тієї самої еластичності попиту на продукт сталося б порівняно невелике скорочення продажу і, відповідно, зменшення кількості праці. Попит на працю мав би тенденцію до нееластичності.

Співвідношення ресурсів і максимізація прибутку

Якщо досі основна увага приділялася одному змінному чинникові виробництва — праці, то тепер буде показано, що в довгостроковому періоді підприємства здатні змінювати кількість усіх ресурсів, які вони застосовують. Тому важливо розглянути, якому поєднанню ресурсів підприємство надасть перевагу, якщо всі ресурси є змінними. Поєднання ресурсів для виробництва будь-якого обсягу продукції повинно бути таким, за якого цей обсяг продукції буде вироблятися з найнижчими витратами, а підприємство отримає максимальний прибуток.

Правило найнижчих витрат.

Підприємство забезпечує найменші витрати за такого поєднання ресурсів, коли остання грошова одиниця, затрачена на кожний ресурс, дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на грошову одиницю вартості кожного застосованого ресурсу однаковий. У разі використання тільки двох ресурсів — праці і капіталу — мінімізації витрат можна досягти тоді, коли

Це рівняння означає виробництво з найменшими витратами. Так, якщо ціни на капітал і на працю складають гривню за одиницю, але капітал і праця застосовуються в таких кількостях, що граничний продукт капіталу дорівнює 5, а граничний продукт праці — 9, то завдяки рівнянню (1) стає зрозуміло, що таке поєднання не забезпечує виробництва продукції з найменшими витратами: ГПп/Цп складає 9/1, а ГПк/Цк — 5/1.

Якщо підприємство затрачає на капітал на гривню менше і витрачає цю гривню на працю, то воно втрачає 5 одиниць продукції, виготовлених з допомогою капіталу вартістю у граничну гривню, а отримує 9 одиниць продукції від наймання праці на додаткову гривню. Чистий обсяг продукції збільшується на 4 (9 - 5) одиниці за тих самих загальних затрат. Таке переливання гривні із капіталу в працю призводить до того, що для підприємства крива ГП праці зміщується вниз, а крива ГП капіталу — вгору, і підприємство наближається до стану рівноваги, де умови рівні (1). У цій точці ГП як праці, так і капіталу може дорівнювати, наприклад, — 7.

Хоча в результаті одних і тих же загальних витрат отримується більше продукції, зрозуміло, що витрати на одиницю, а відповідно, і загальні витрати на будь-який даний рівень обсягу продукції скорочуються. Іншими словами, бути здатним виготовити більший обсяг продукції за певної величини загальних витрат — те ж саме, що бути здатним виготовляти заданий обсяг продукції із меншими загальними витратами. Витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції можна скоротити, якщо ГПп/Цп = ГПк/Цк.

Та коли перелив грошей між капіталом і працею досягає точки, в якій задовольняються вимоги рівняння (1), то не відбувається ніяких змін розміру капіталу і праці, які викликали б зниження витрат. Такому обсягу продукції відповідає поєднання капіталу і праці з найменшими витратами.

Максимізація прибутку.

Для побудови графіка витрат у довгостроковому періоді (див. рис. 14.2) припускалося, що кожний потенційно можливий рівень обсягу продукції залежить від поєднання впроваджуваних чинників виробництва з найменшими витратами. Коли б це було не так, то, можливо, існував би мінімальний рівень для