Наслідки безробіття.

Коли економіка не в змозі створювати достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається. Тобто безробіття заважає суспільству постійно рухатися вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Економісти вважають цю втрачену продукцію відставанням ВВП, або розривом ВВП, визначення якому ми вже знаємо. Тут тільки пригадаємо, що цей розрив є різницею між потенційним ВВП і фактичним ВВП. Останній визначається, виходячи із припущень про те, що існує природний рівень безробіття за нормальних темпів економічного зростання.

Відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП виражається за допомогою закону Оукена, який показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1 %, то відставання обсягу ВВП або ВВП-розрив складає 2,5 %. Це відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, пов'язані з будь-яким рівнем безробіття.

Важливо відзначити, що фактичний обсяг національного продукту іноді може перевищити потенційний обсяг. У виробництво тоді залучаються додаткові зміни робітників, капітальне устаткування використовується понад встановлені нормативи, понаднормова робота і сумісництво стають буденним явищем тощо.

Безробіття має неоднакові наслідки для різних категорій працівників. Так, рівень безробіття серед управлінських кадрів нижчий, ніж у робітників. Перших також рідше звільняють під час спаду, ніж останніх. Підприємства менше схильні звільняти кваліфіковані кадри, на навчання яких вони витратили певні кошти.

Значно вищий рівень безробіття серед молоді порівняно з дорослими. В окремих країнах дискримінація має місце і щодо жінок, окремих національностей і рас.

Циклічне безробіття має також глибокі соціальні наслідки. Депресія прирікає багатьох людей на бездіяльність, яка призводить до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних засад, розпаду сім'ї, а також до суспільних і політичних заворушень.

Масове безробіття призводить до швидких, іноді дуже бурхливих соціальних і політичних перемін. Прикладом таких перемін є прихід Гітлера до влади в умовах безробіття. Безробіття, нарешті, має прямий зв'язок із зростанням кількості самогубств, вбивств, смертності від серцево-судинних захворювань, психічних хвороб тощо.

Причини безробіття.

Існує багато різних теорій щодо функціонування ринку праці і виникнення безробіття. Загалом можна виділити три основні напрями у поясненні феномена безробіття: одні теорії, згідно з якими безробіття залежить від надто високої заробітної плати; другі — що воно залежить від надто низького попиту; треті намагаються пояснити тим, що ринок праці негнучкий і ускладнює встановлення рівноваги між попитом і пропозицією.

Першим поясненням, яке домінувало серед економістів до кейнсіанського прориву в 30-ті роки XX ст., було так зване класичне пояснення. З цієї точки зору безробіття викликане високою заробітною платою. Якщо остання піднімається вище рівня, коли всі ті, хто шукає, знаходить роботу, то виникає надлишок пропозиції на ринку праці. Ця ситуація проілюстрована на рис. 10.2.

На рис. 10.2 видно, що ринок праці розглядається так само, як і інші ринки. Якщо ціна на товари вища за рівноважну, виникає перевищення пропозиції. Безробіття розглядається як перевищення пропозиції робочої сили, яке, у свою чергу, зумовлює зміни рівня заробітної плати. Тоді ліками проти безробіття буде зниження заробітної плати до рівня рівноваги.

Крива пропозиції робочої сили відхиляється вгору. Це означає, що за більшу зарплату наймані робітники можуть працювати більше. Крива попиту відхиляється вниз, а це означає, що роботодавці наймають на роботу менше людей із зростанням заробітної плати.

Вихідним пунктом для пояснення причини нахилу кривої попиту і пропозиції є міркування про граничні величини. Якщо працюючі за наймом розуміють, що додатковий трудовий вклад веде до вищих граничних витрат у формі пожертвуваного вільного часу, вони вимагають вищої заробітної плати за більший обсяг праці. Це означає, що крива пропозиції нахиляється вправо. Від'ємний нахил кривої попиту залежить від постійного зменшення граничного доходу, а значить, і вартості додаткового виробництва, яка створюється новими трудовими затратами. Це, в свою чергу, означає, що роботодавці готові наймати на роботу більше робітників за умови, що заробітна плата буде зменшуватися тими ж самими темпами.

Рівень рівноваги заробітної плати позначений точкою Ц1, де всі, хто хоче працювати за існуючу заробітну плату, отримує роботу. Але тепер припустимо, що заробітна плата з певної причини — наприклад, сильні профспілки — піднялася з рівня Ц1 до Ц2. На такому рівні заробітної плати роботодавці не бажають брати на роботу. Таким чином, виникає надлишок пропозиції робочої сили. Але на ринку праці підвищення пропозиції означає не що інше, як те, що тих, хто займається пошуками роботи, більше, ніж у наявності робочих місць — отже, безробіття.

У класичному аналізі безробіття виникає внаслідок вимоги самими робітниками найманої праці надто високої заробітної плати. Розв'язати цю проблему може лише ринковий механізм, тобто надлишок пропозиції має тиснути на ціну вниз — до досягнення точки рівноваги. На практиці це означає, що безробіття може знижувати рівень заробітної плати, що в свою чергу підвищує зайнятість. Згідно з цією думкою безробіття не вимагає будь-якої спеціальної економічної політики.

Виходить, модель передбачає зниження заробітної плати. Але насправді заробітна плата знижується повільно. Цьому є багато причин. Заробітна плата являє собою не тільки витрати для роботодавців, але й дохід для робітників найманої праці. Тому останні створюють власні організації — профспілки — для захисту своїх доходів. Але й роботодавці також зацікавлені у стабільній заробітній платі, оскільки це дозволяє краще планувати роботу і підтримувати спокійніші відносини з робітниками. Профспілки і колективні договори стабілізують тим самим рівень заробітної плати і протидіють її коливанням угору і вниз залежно від становища на ринку праці.

Однак стабільна заробітна плата у класичній моделі означає існування безробіття. На рис. 10.3 показано, що відбувається, коли рівень заробітної плати знижується повільно. Тут заробітна плата не знижується нижче Ц2. Крива пропозиції означає той рівень, коли нижча заробітна плата не дозволить підвищити зайнятість. У цьому випадку, як твердять класичні економісти, безробіття є насправді добровільним. Але вони вважають, що самі наймані робітники не погоджуються із зниженням заробітної плати і тим самим обирають безробіття.

Виходить, класичний аналіз не вбачав у безробітті скільки-небудь серйозної економічної проблеми: адже безробіття залежить від надто високої заробітної плати, а на вільному ринку — з рухливою заробітною платою — такий стан довго зберігатися не може. Якщо безробіття затягувалось, то лише завдяки профспілкам, які не допускали зниження заробітної плати. Вважалося, що безробіття стало добровільним вибором самих найманих робітників.

Та під час масового безробіття 30-х років XX ст. у США бездоказовість цієї позиції стала очевидною. Стало неможливо стверджувати, що безробіття — це тимчасова проблема або що наймані робітники вибирають її добровільно. Класичний підхід тим самим поступово замінився поглядами Кейнса. Згідно з таким аналізом сукупний попит у суспільстві керує обсягом виробництва, а отже, і попитом на робочу силу. Таким чином, безробіття виникає через недостатній попит.

Кейнс не заперечував, що зниження заробітної плати може призвести до підвищення зайнятості. Але він ставився скептично до спроб подолати безробіття шляхом зниження заробітної плати. Він підкреслював, що на практиці важко знизити заробітну плату, тому було б просто неймовірно, коли б подібна стратегія виявилася вдалою.

Існує також ризик, що зниження заробітної плати все одно не стало б ефективним засобом проти безробіття. Адже заробітна плата являє собою не тільки витрати для підприємства, але й джерело доходу для споживачів. Коли заробітна плата знижується, то, звичайно, скорочуються і витрати підприємства, що створює потребу в найманні більшої кількості працівників.

Але водночас знижується також купівельна спроможність тих, хто отримує заробітну плату — тих, хто купляє вироблені товари і послуги. На попит на споживчі товари впливають два протилежні чинники. Частково він збільшується завдяки тому, що багато людей отримує роботу, і частково він зменшується через те, що купівельна спроможність кожного із них стає нижчою. Сукупний результат не завжди означає підвищення сукупного попиту.

Зрозуміло, що попит на інвестиційні товари може підвищуватися, але кейнсіанський аналіз скептично ставиться до цього положення. Кейнс твердить, що за поганої кон'юнктури відсоток, як правило, досить низький, тому зовсім не обов'язково, що зниження заробітної плати призведе до такого великого зниження відсотка, яке забезпечить подальше зростання інвестицій. Інвестиції, зазначав Кейнс, керуються насамперед тваринними інстинктами підприємців, тобто їхніми сподіваннями на майбутнє. Коли перспективи невтішні і час нелегкий, незначні зміни норми відсотка навряд чи вплинуть на рішення про інвестиції.

Тому Кейнс зробив висновок про неефективність традиційної політики невтручання, яку рекомендували економісти-класики і згідно з якою безробіття тиснуло на зниження рівня заробітної плати. З одного боку, було малоймовірне будь-яке зниження заробітної плати, а з другого