Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" визначено такі вимоги до емітентів облігацій: по-перше, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше як 25% розміру статутного фонду і тільки після повної оплати всіх раніше випущених акцій; по-друге, емітент при випуску в обіг облігацій має бути не збитковим протягом останніх трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якщо даний строк менше трьох років, по-третє, емітент не повинен мати простроченої заборгованості кредиторам і за внесками до бюджету; по-четверте, емітент зобов'язаний цілком сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.

В Україні облігації як боргове зобов'язання випускаються двох видів: а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, б) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), можуть вільно обертатися на ринку або мають обмежене коло обігу. Як і інші цінні папери, облігації мають номінальну і ринкову вартість, або ринкову ціну. Ціну, за якою облігації вільно продають і купують на ринку, називають курсом облігацій. Цей курс залежить від номінальної вартості, яка зазначена на облігації, а також від стану економіки, фінансово-кредитного та грошового обігу. В умовах інтересів та потреб їх власників в обмін на гроші, що пов'язано з необхідністю їх котирування, тобто визначення курсу, ціни. При цьому члени фондової біржі, а також комісійні брокери та дилери, які організовують увесь процес котирування акцій на біржі, мають свою мету — біржовий прибуток.

Попит на цінні папери формується інвесторами — власниками вільних грошових коштів, якими можуть бути організації та окремі громадяни. Пропозицію забезпечують акціонери товариства, які випускають акції з метою залучити кошти для фінансування своїх виробничих програм, а також держава за рахунок випуску облігацій. Курс облігацій стабільніший і залежить від співвідношення між процентом по цих облігаціях і середнім рівнем позичкового процента, від умов погашення позики та надійності позикодавця.

Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" (ст. 23) передбачено, що інформація про випуск підприємствами акцій і облігацій, призначених для відкритої торгівлі, підлягає, крім реєстрації, обов'язковій публікації у часописах і специфічних виданнях фондової біржі не менше ніж за 10 діб до початку продажу цих цінних паперів. Акції та облігації підприємств, запропоновані для відкритої торгівлі, допускаються до розміщення не раніше ніж за ЗО днів після опублікування оголошення про їх випуск. У статті 29 зазначено, що той, хто торгує цінними паперами, зобов'язаний надати особі, від якої він отримав доручення на купівлю або продаж, відомості про винагороду, за яку він діє, та інформацію про курс цінних паперів.

Біржа як ринок укладення торговельних угод покликана займатися посередницькою діяльністю щодо укладення договору — угоди між двома сторонами, в якій мають місце два елементи: пропонування — оферт і прийняття його — акцепт. Організація біржової торгівлі передбачає знання та вміння щодо використання відповідних угод. Здебільшого біржова купівля-продаж цінних паперів здійснюється негайно готівкою: 1) з передачею паперів із рук продавця в руки покупця — касові угоди, які не відрізняються від торговельних закупівель на певний строк і в кредит; 2) з обов'язком передачі паперів у майбутньому в руки покупця — термінові угоди, що досить різноманітні, по-перше, за здатністю по-різному об'єднуватися між собою або з касовими угодами, а по-друге, за можливістю платежу за різницею, у зв'язку з чим їх часто називають також угодами за різницею.

Тверді (прості) термінові угоди укладають з наміром сторін виконати свої зобов'язання у визначений строк. Але часто такі угоди перетворюються на угоди за різницею, тому що цінні папери продаються і купуються за курсом, тобто за піною на день укладення угоди, а розрахунки здійснюються у визначений строк, тобто через певний проміжок часу, протягом якого може змінитися курс цінного папера у бік зниження або підвищення. Різниця між ціною, яка визначена в договорі-угоді, і ціною на день здійснення угоди становить прибуток — інтерес, якій і спонукає біржовиків (брокерів, дилерів та контрагентів) до подібних біржових операцій, тобто до спекулятивної діяльності.

Умовні термінові угоди укладаються між контрагентами з метою застрахуватися від несподіванок ринкових коливань курсів цінних паперів. Оскільки в терміновій твердій угоді звичайного типу покупець при падінні курсу, а продавець при його підвищенні можуть зазнати збитків, бажання обох сторін певним чином обмежити їх розміри потребує створення термінової угоди з преміями. Сутність такої угоди полягає в тому, що за певну винагороду покупець і продавець (або продавець і покупець) дістають право відступу від умов договору. Цю суму, виплачену на користь однієї зі сторін іншою стороною, і називають премією-винагородою. Якщо договір порушує продавець, премію одержує покупець і навпаки. Отже, розмір можливих для кожної сторони збитків обмежений розмірами премії.

Юридично премія є добровільною неустойкою. Угоду, за якою договір порушує покупець, а премію одержує продавець, умовно називають угодою з попередньою премією. Якщо право на відмову від договору належить продавцю, а премію одержує покупець, то має місце угода зі зворотною премією.

Пролонгаційні угоди передбачають продовження (пролонгацію) строку купівлі або продажу цінних паперів залежно від динаміки їх ціни. Ці угоди поділяють на репортні та депортні. Репортними є угоди, коли цінні папери купують за курсом на день укладання угоди з зобов'язанням викупити їх через визначений строк за підвищеним курсом, тобто з надбавкою, яку називають репортом. Депортні угоди передбачені в тому разі, якщо акції купують за курсом на день складання угоди з обов'язком зворотного їх продажу через деякий термін за зниженим курсом, тобто зі знижкою, що називають депортом.

На фондовій біржі укладають угоди з опціоном, коли право продавати або купувати цінні папери в зазначений строк надається контрагентам, за що покупець опціона виплачує продавцеві премію. Така угода укладається щодо купівлі або продажу цінних паперів. У першому випадку покупець має право вимагати від продавця купівлі у нього цінних паперів за базовою ціною, у другому — покупець може протягом строку дії опціона продати останній за базовою вартістю цінного паперу. Опціон слід використати у визначений строк, інакше він втрачає чинність.

Отже, біржові угоди, по-перше, виступають як необхідні елементи механізму дії фондової біржі і мають деяке позитивне значення, пов'язане з організацією оптової торгівлі цінними паперами, з функціонуванням інфраструктури ринкової економіки; по-друге, їх можна вважати безпідставними і шкідливими з економічної точки зору, бо вони ставлять контрагентів у залежність від випадковості, відокремлюють капітал від виробничих форм промисловості, цінні папери не впливають безпосередньо на рівень і якість виробництва товарів та надання послуг; по-третє (це позитивна риса), завдяки біржовим операціям капітали постійно перебувають в обороті, внаслідок чого зростає загальна сума обігового капіталу держави.

Список використаної літератури

1. Конституція України. — К., 1996.

2. Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про власність" // Закони України. - К.: АТ "Книга", 1996. - Т. 1.

3. Закон України від 26 лютого 1991 р. "Про підприємництво" // Там само.

4. Закон України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення" / / Там само.

5. Закон України від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні" // Там само.