Сукупний попит і сукупна пропозиція

План

1. Сукупний попит

2. Визначники сукупного попиту.

3. Сукупна пропозиція

4. Крива сукупної пропозиції. 

5. Визначники сукупної пропозиції. 

6. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

7. Зміни сукупного попиту. 

8. Ефект храповика. 

9. Зміни в сукупній пропозиції. 

У попередньому розділі були розглянуті криві попиту і пропозиції для окремих товарів. Вони допомогли зрозуміти, чому рівноважна ціна одного товару істотно відрізняється від рівноважної ціни іншого товару. Однак модель попиту і пропозиції для одного товару не дає відповіді на низку важливих економічних питань. Чому взагалі ціни підвищуються і знижуються? Чому загальний рівень цін залишається постійним в одні періоди і різко підвищується в інші? Що визначає всю рівноважну кількість певних товарів на внутрішньому ринку, тобто реальний обсяг ВВП? Чому цей обсяг зменшується у певні періоди порівняно з попереднім рівнем, а в інші швидко збільшується? Щоб відповісти на ці питання, необхідно об'єднати, або агрегувати, всі окремі ринки країни в єдиний загальний ринок.

Об'єднання всіх цін на окремі товари і послуги в загальний рівень цін, а також об'єднання всіх одиниць продукції в реальний реальний валовий внутрішній продукт називається агрегуванням. Тому показники на графіку простої макроекономічної моделі являють собою рівень цін (на осі ординат), а не ціну на окремий товар і реальний внутрішній обсяг виробництва, "реальний ВВП" (на осі абсцис) за певний період, а не кількість окремого товару.

Сукупний попит

Сукупний попит (СП) — це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує різні обсяги товарів і послуг, тобто реальний обсяг виробництва, який вітчизняні споживачі, фірми, уряд та зарубіжні покупці бажають купити за кожного можливого рівня цін та за інших рівних обставин.

Сукупний попит містить чотири компоненти: видатки приватного сектора на споживання (С) та інвестиції (І), державні видатки на закупівлю товарів, оплату праці та послуг (Д)і чистий експорт (ЧК), який являє собою різницю між видатками іноземців на вітчизняні товари та послуги (експортом) та внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом):

СП = С + І+Д+ЧК

Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. На рис. 6.1 показано криву СП. За рівня цін Ц можна визначити обсяг споживання, інвестицій, державних видатків і чистого експорту як суму Об. Крива сукупного попиту будується для цього обсягу пропозиції грошей в економіці. При незмінній пропозиції грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. Чим вищий рівень цін у вітчизняній економіці, тим менший обсяг реального ВВП можуть придбати покупці. Чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг реального продукту вони будуть готові купити.

Крива сукупного попиту, як показано на рис. 6.1, як і крива попиту на окремий товар, похилилася вниз і вправо. Однак траєкторію кривої сукупного попиту не можна пояснити ні ефектом доходу, коли із зниженням ціни на окремий товар грошовий дохід дає можливість споживачеві придбати більшу кількість товару, ні ефектом заміщення, коли із зниженням ціни споживач може придбати більшу кількість цього товару, бо він стає порівняно дешевшим за інші товари.

Характер кривої сукупного попиту визначається передусім трьома ціновими чинниками.

По-перше, ефектом відсоткової ставки, який передбачає, що траєкторія кривої сукупного попиту визначається впливом змінюваного рівня цін на відсоткову ставку, а отже, на споживчі видатки й інвестиції. Іншими словами, коли рівень цін підвищується, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. При незмінній пропозиції грошей це веде до підвищення ставки відсотка, що, у свою чергу, призводить до скорочення споживчих видатків та інвестицій.

По-друге, ефектом багатства, який полягає в тому, що за вищого рівня цін реальна вартість, або купівельна спроможність, нагромаджених фінансових активів зменшиться. Населення реально стане біднішим і змушене буде скорочувати свої видатки.

По-третє, ефектом іноземних закупівель, який полягає в тому, що підвищення цін у певній країні веде до зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги і, навпаки, зниження рівня цін у певній країні сприяє скороченню її імпорту і збільшенню її експорту. Все це веде до збільшення чистого обсягу експорту і сукупного попиту конкретної країни.

Визначники сукупного попиту.

Однак для розуміння змін, які відбуваються в обсязі реального ВВП, слід розрізняти зміни величини попиту вітчизняних споживачів, підприємств, уряду та іноземних покупців, викликані змінами рівня цін, і зміни сукупного попиту, викликані зміною одного або декількох визначників, що впливають на сукупний попит. До них належать: зміни видатків споживачів (добробут споживача, його очікування, заборгованість, податки); зміни інвестиційних видатків (відсоткова ставка, очікувані прибутки від інвестицій, податки з підприємств, технологія, надлишкові потужності); зміни державних видатків; зміни видатків на чистий обсяг експорту (національний дохід зарубіжних країн, валютні курси).

Усі ці чинники, не пов'язані з рівнем цін, так чи інакше впливають на реальний обсяг продукту, який можуть купити споживачі, підприємства, уряд і іноземні покупці за такого рівня цін. Збільшення видатків, зумовлене змінами одного або декількох визначників сукупного попиту, зміщує криву сукупного попиту вправо від СП до СП.. і навпаки, зменшення таких видатків веде до зміщення цієї кривої вліво від СП до СП. (рис. 6.2).

Вказані зміни кривої сукупного попиту треба відрізняти від зміни реального обсягу виробництва ВВП, що виникає внаслідок зміни рівня цін. Зміни у рівні цін зумовлюють ефекти багатства, відсоткової ставки та імпортних закупок, якими пояснюється спадна траєкторія кривої сукупного попиту. Зміни нецікавих чинників сукупного попиту викликають зміщення самої кривої сукупного попиту.

Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція (СПр) — це шкала, графічно представлена у вигляді кривої, що показує рівень реального внутрішнього обсягу продукції, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін та за інших рівних обставин. Вищий рівень цін створює для підприємств стимули виробляти і продавати більше товарів і послуг. При нижчому рівні цін обсяг виробництва зменшується.

Крива сукупної пропозиції.

В макроекономіці точиться полеміка з приводу форми сукупної пропозиції. Однак на цьому рівні аналізу ми вважатимемо, що вона складається із трьох відрізків: 1) горизонтального; 2) проміжного (висхідного); 3) вертикального. Форма цієї кривої відображає зміни, що відбуваються з витратами на одиницю продукції, коли реальний внутрішній обсяг виробництва зростає або зменшується. Витрати виробництва на одиницю продукції для конкретного обсягу продукції — це середні витрати на цей обсяг продукції (рис. 6.3):

На горизонтальному відрізку реальний внутрішній обсяг виробництва міняється, а рівень цін залишається постійним. На рис. 6.3 Об2 означає потенційний рівень реального обсягу виробництва за повної зайнятості. Горизонтальний відрізок кривої сукупної пропозиції включає реальний обсяг виробництва, який значно менший обсягу виробництва за повної зайнятості Об2.

Горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка перебуває в стані глибокого спаду, або депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невикористані ресурси можна привести в дію і при цьому не чинити або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізкові обсяг виробництва починає збільшуватися, то немає ні дефіциту, ні слабин у виробництві, що можуть сприяти підвищенню цін.

Вертикальний відрізок характеризується тим, що економіка досягла повного, або природного, рівня безробіття за такого обсягу виробництва Об. Вона перебуває в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли неможливо швидко домогтися подальшого збільшення обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке підвищення цін не призведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка вже працює на повну потужність.

Третій, висхідний, або проміжний, відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що із розширенням виробництва, коли воно працюватиме на повну потужність, деяким фірмам доведеться використовувати старіше і менш ефективне устаткування та робітників нижчої кваліфікації. Тому на цьому відрізку збільшення реального внутрішнього обсягу виробництва супроводжується зростанням цін.

Визначники сукупної пропозиції.

Аналіз форми кривої сукупної пропозиції показує, що реальний внутрішній обсяг виробництва збільшується, коли економіка розвивається, проходячи спершу горизонтальний, а тоді проміжний відрізки сукупної пропозиції (на графіку — зліва направо). Існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним внутрішнім обсягом виробництва за інших рівних умов. Та коли один або декілька чинників, не пов'язаних з рівнем цін, змінюються, зміщується і сама крива сукупної пропозиції. Переміщення кривої показано на рис. 6.4.

Чинники, що обумовлюють зміщення кривої сукупної пропозиції, називають визначниками сукупної пропозиції. До них належать: зміни цін на внутрішні ресурси (земля, трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності) та зміни цін на імпортні ресурси; зміни продуктивності та зміни правових норм (податки з підприємств і субсидії, державне регулювання).

За інших рівних умов підвищення цін на ресурси зумовлює збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси веде до протилежного результату. На ціни ресурсів і сукупну пропозицію також може вплинути послаблення чи посилення панування на ринку, або ринкова монополія, що дає можливість встановлювати ціни вищі, ніж за наявності