Значний вплив на зміщення кривої сукупної пропозиції має продуктивність, яка відображає відношення між реальним обсягом виробництва у країні і кількістю використаних ресурсів. У разі зменшення витрат на одиницю продукції збільшення продуктивності призведе до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо; і навпаки, зменшення продуктивності призведе до збільшення витрат на одиницю продукції та зміщення кривої сукупної пропозиції вліво.

На зміщення кривої сукупної пропозиції впливають також зміни правових норм, згідно з якими функціонують підприємства. Ці зміни передусім стосуються податків, субсидій і характеру регулювання. Так, зміна податків з підприємств, зокрема таких, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на соціальне забезпечення, так само, як і збільшення заробітної плати, може збільшити витрати на одиницю продукції і скоротити сукупну пропозицію.

У багатьох випадках збільшує витрати виробництва на одиницю продукції і зрушує криву сукупної пропозиції вліво державне регулювання. Це не означає, однак, що держава зовсім не повинна втручатися в економічні відносини.

Таким чином, крива сукупної пропозиції складається із трьох відрізків: горизонтального, висхідного і вертикального. Припустимо, що на висхідному відрізкові витрати на одиницю продукції, а отже, і рівень цін підвищуються, коли виробництво розширюється, намагаючись досягти свого потенційного рівня. Але існують і інші чинники, які не пов'язані із збільшенням реального обсягу виробництва, що впливають на витрати на одиницю продукції. Такими чинниками є ціни на ресурси, продуктивність і правові норми.

Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

Зміни сукупного попиту.

Якщо в розділі 4 частини І було показано, що перетин кривих попиту на певний товар і його пропозиції визначає рівноважну ціну і виготовлений обсяг цього продукту, то в цьому розділі пояснюється, яким чином перетин кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний внутрішній обсяг виробництва.

На рис. 6.5, а показано, яким чином криві сукупного попиту і сукупної пропозиції перетинаються на проміжному відрізкові.

Рівноважний рівень цін і рівноважний реальний внутрішній обсяг виробництва позначені відповідно Цр і Обр. Щоб пояснити, чому Цр являє собою рівноважну ціну, а Обр — рівноважний реальний обсяг внутрішнього виробництва, припустимо, що рівень цін відображений величиною Ц1, а не Цр. Крива сукупної пропозиції показує, що за рівня цін Ц1 підприємства не перевищать реального обсягу продукту, який дорівнює Об1. Крива сукупного попиту Об2 показує, який обсяг реального продукту зможуть придбати споживачі, фірми та уряд, а також іноземні покупці за Ц1.

Конкуренція серед покупців існуючого реального внутрішнього обсягу виробництва підніме рівень цін до Цр. Як показують стрілки на рис. 6.5, а, підвищення рівня цін з Ц1 до Цр спонукає виробників збільшити обсяг продукції з Об1 до Обр, а споживачів зменшити масштаби бажаних покупок з Об2 до Обр. Коли реальні обсяги виготовленого і купленого продукту зрівняються, в економіці настане рівновага.

На рис. 6.5, б крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на горизонтальному відрізкові. У цьому випадку рівень цін не відіграє ніякої ролі в утворенні рівноважного реального внутрішнього обсягу виробництва. Щоб це зрозуміти, слід пам'ятати, що на рис. 6.5, б рівноважна ціна і рівноважний реальний обсяг внутрішнього виробництва позначені Цр і Обр. Якщо діловий сектор виготовив більший обсяг продукції, наприклад Об2, то його не можна було б продати. Сукупного попиту не вистачило б, щоб закупити на ринку весь внутрішній продукт.

Зіткнувшись з небажаними запасами товарів, підприємства скоротили б виробництво до рівноважного рівня Обр і ринок би спорожнів. І навпаки, коли б фірми виготовляли обсяг виробництва, позначений Об1, їхні запаси швидко б зменшились, тому що обсяг продажу був би більшим обсягу виробництва. Тому фірми розширювали б виробництво, й обсяг внутрішнього продукту збільшився б.

На положення кривої сукупного попиту і сукупної пропозиції може вплинути і ціла низка інших чинників. Якщо вони викликають збільшення сукупного попиту, його крива зміщується вправо, а коли зниження сукупного попиту, його крива зміщується вліво.

Ефект храповика.

Наша модель передбачає, що зі зростанням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові кривої сукупної пропозиції реальний внутрішній обсяг виробництва збільшиться, а рівень цін залишиться незмінним. На вертикальному відрізкові ціни зростуть, а реальний обсяг виробництва залишиться на рівні повної зайнятості. На проміжному відрізкові модель показує, що і реальний внутрішній обсяг виробництва, і рівень цін збільшиться.

Зі зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний внутрішній обсяг виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. Однак на вертикальному і висхідному відрізках існує надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари і ресурси стають негнучкими і не мають тенденції до зниження, принаймні у короткостроковому періоді часу (кілька місяців чи рік-два). Економічні показники, що раз зросли, необов'язково знижуються. Деякі економісти вбачають у такій тенденції ефект храповика (храповик — це механізм, який дозволяє крутити колесо тільки вперед).

Дію ефекту храпового механізму показано на рис. 6.6, де для спрощення пропущений висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції. Якщо сукупний попит збільшується від СП1до СП2, економіка рухається від рівноваги Ц1 Об1 у точці е. на горизонтальному відрізкові до нової рівноваги Ц2 Об2 в точці е2 на вертикальному відрізкові. Але ціни не знижуються так легко, як підвищуються, принаймні так швидко. Тому, якщо сукупний попит буде рухатися у зворотному напрямку і зменшиться від СП2 до СП1 то економіка не повернеться до свого первісного рівноважного стану в точці е1.

Скоріше залишиться новий, вищий рівень цін Ц2 і тому збереження сукупного попиту зрушить економіку до стану рівноваги в точці е3. Рівень цін залишиться в точці Ц2, а реальний обсяг виробництва знизиться до Об1.

Отже, існує асиметрія у графіку сукупної пропозиції, яка полягає в тому, що коли обсяг сукупного попиту розширюється, горизонтальний відрізок відхиляється вгору легко і швидко, але коли сукупний попит зменшується, вниз відхиляється повільно, або й взагалі не відхиляється.

Причина нееластичності цін у бік зниження передусім обумовлена заробітною платою, яка здебільшого складає близько 75 % загальних видатків фірми, яка не має тенденції до зниження, принаймні протягом певного часу. Ця нееластичність пояснюється також тим, що у багатьох галузях фірми володіють достатньою монопольною владою, щоб протидіяти зниженню цін у період спаду попиту.

Зміни в сукупній пропозиції.

Сильний вплив зміни сукупної пропозиції на рівноважний рівень цін і на рівноважний реальний внутрішній обсяг виробництва мають зміни сукупної пропозиції. У 1993 році російські постачальники значно збільшили ціни на нафту, яку імпортує Україна. Підвищення цін на нафту і газ позначилося на всій економіці України і роздуло затрати на виробництво і розподіл фактично всіх вітчизняних товарів та імпортованих ресурсів. Отже, витрати на виробництво вітчизняної продукції зросли на всіх рівнях. Тому крива української сукупної пропозиції посунулася вліво (зрушення кривої від СПр до СПр2 на рис. 6.7). Підвищення рівня цін у такій ситуації супроводжується інфляцією, обумовленою зростанням витрат.

Важливо відзначити, що за такого сукупного попиту наслідки зрушень сукупної пропозиції подвійно негативні. Коли сукупна пропозиція зміщується від Об, до Об2, а рівень цін зростає від Ц1 до Ц2, зайнятість зменшується і виникає інфляція, — таке поєднання називається стагфляцією.

Припустимо, що один із визначників змінюється, викликаючи збільшення сукупної пропозиції. Наприклад, різко збільшується продуктивність без підвищення заробітної плати робітників, або знижуються податки з підприємств, що скорочує витрати на одиницю продукції, переміщуючи криву сукупної пропозиції вліво. На рис. 6.7 показано, що зміщення сукупної пропозиції від СПр1 до СПр3 вказує на збільшення обсягу реального внутрішнього продукту від Об1 до Об3 — за нееластичності цін і зарплати в бік зменшення — на одночасне зниження рівня цін від Ц1 до Ц3

Таким чином, переміщення кривої сукупної пропозиції з положення Ц1 до Ц3 зумовлює зміни реального обсягу виробництва та рівня повної зайнятості за абсолютно повного використання потенціалу економіки. Зміщення кривої вправо свідчить про економічне зростання і вказує на зміщення вправо кривої виробничих можливостей (див. рис. 2.2).

Важливо відзначити, що елементарна модель сукупного попиту і сукупної пропозиції необхідна для детального і всебічного аналізу макроекономічних проблем. Однак не дивно, що ця модель викликає чимало запитань. Наприклад, чи є такі економічні чинники, які гарантують, що крива сукупного попиту завжди буде перетинати криву сукупної пропозиції на вертикальному відрізкові, тобто чи існують механізми, які автоматично забезпечують повне використання національних ресурсів. Практика показує, що ні.