Новаторство п'єси М. Куліша «97»

Відомий літературознавець Н. Кузякіна відзначала, що М. Куліш розумів побудову соціалізму «як здійснення мрії про справедливе сус-пільство, в якому особистість розкривається в кращих своїх якостях». Отже, розкриття найкращих рис особистості — сенс будь-яких історич-них перетворень. На жаль, життя іноді спростовує цю думку.

У п'єсі «97» М. Куліш звертається до трагічних подій років голоду в Україні. Драматичний твір є художньою панорамою років голокосту в Україні. Це твір глибоко правдивий. У ньому розповідається про події жорстокої післяреволюційної дійсності — голод, людоїдство, самосуд. Це і є новаторством письменника, який віддзеркалив напруженість ситуацій, що виникали між двома групами дійових осіб — сільською біднотою (Мусій Копистка, Іван Стоножка, Орина, Ларивон та ін.) та заможниками-глитаями (Гиря, Годований). У центрі твору — реалізація рішення обміняти церковні цінності на хліб для голодуючих. Пред-ставники сільради та комнезаму вирішили не скликати зборів, а під-писати ухвалу, обійшовши хати голодуючих. 97 зі 189 незаможників підписало документ. Це і стало зав'язкою твору. Наступні події поси-люють напруженість ситуації, загострюється основний конфлікт твору. Перед читачем постають страшні картини страти збожеволілої старчи-хи Орини, глухонімого Ларивона. Письменник майстерно відтворює шаленіючу від крові юрбу, що є найнебезпечнішою силою, бо панує над нею звіриний інстинкт. Увесь твір пронизує трагічне світобачення і світосприймання. Це теж є новаторським підходом до зображуваних подій. В авторській концепції того часу село зображено без прикрас, без спрощення, в складній ситуації голоду.

Варті уваги й колоритні образи п'єси. Якщо представників народ-них мас автор змальовує відданими справі революції, здатними на са-мопожертву, то глитаї вражають байдужістю, відвертим презирством до трудящого люду. За допомогою показу персонажів М. Куліш передає складність боротьби. Секретар сільради Панько не зміг до кінця вистояти у боротьбі та продався за шматок хліба; незаможник Іван Стоножка в голодному розпачі зраджує своїх товаришів. А от глухоні-мий наймит Гирі Ларивон вчасно підтримує незаможників, винісши скарби з церкви. Дід Юхим вписав своє ім'я у протокол замість зрад-ника сина, внаслідок цього рішення набуло ваги. Автор із винятковою точністю описує психологічний стан героїв через влучні вислови, де-талі, ремарки.

Відомо, що М. Куліш хотів трагедійною кінцівкою підкреслити складність і жорстокість боротьби, що точилася на селі, намагався по-дати таку розв'язку, «щоб глядачі, прийшовши додому, не лускали на-сіння і не пили чайок... Щоб вони якнайглибше відчули сувору, гостру боротьбу революції з голодом». Але кінцівка п'єси виявилася досить благополучною: було привезено 97 пудів хліба, Копистка врятований. Це, звичайно, не задовольняло М. Куліша як справжнього реаліс-тичного художника слова. Незважаючи на дещо спрощений підхід до розв'язання конфлікту, п'єса «97» є новаторською за змістом і психоло-гічно переконливою. Перед глядачами — віковічні питання: «Чи завж-ди історичні колізії розкривають найкращі риси особистості?» Драма-тичний твір М. Куліша залишає це питання без позитивної відповіді.