Перші уроки народної моралі

(за повістю О. Довженка «Зачарована Десна»)

Основні загальнолюдські моральні норми вироблялися народними масами протягом тисячоліть. Тому важливого значення народній мо-ралі, показові її впливу на формування характеру і світогляду людей надавали майстри слова. З цього погляду заслуговує уваги автобіогра-фічна кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна».

Призмою, крізь яку проходили враження і роздуми зрілого худож-ника, стали перші уроки народної моралі й етики, глибоко засвоєні малим Сашком у селянській хаті.

Основу народної моралі, зокрема селянської, визначало ставлення до праці. Знаючи ціну мозолям, важкій роботі, селянин з повагою ста-вився до працьовитих. Праця була категорією етичною і естетичною. Хлібороб завжди вимальовувався натурою гармонійною: працьовитість, врода і фізична досконалість поєднувалися з високою моральністю й розумом. Ці погляди, наприклад, відображені в українських колядках, щедрівках, веснянках, обжинкових піснях та інших видах фолькло-ру, де працьовита людина завжди чесна, гуманна, справедлива, а ле-дар, нероба, навпаки, заздрісний, підступний, жорстокий. Свідченням того є казки, в яких діють герої-антиподи: роботяща дідова дочка та ледащиця — бабина дочка.

Естетичні засоби української літератури ґрунтуються на традицій-них прогресивних народних поглядах. Справжній гімн людині-трудівникові звучить у творах А. Малишка, М. Стельмаха, М. Рильського...

Принципи народної моралі стали підвалинами моралі і О. П. Дов-женка. Вихований у повазі до праці, письменник усе життя звеличу-вав її, бачив щастя людей і їхню красу саме в труді. Це яскраво за-свідчує кіноповість «Зачарована Десна», де автор шанобливо говорить про людей праці, про ставлення до неї як до творчості. Ось, напри-клад, слова матері, які визначають тональність усього твору: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь в землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість». У нелегкій праці пройшло життя діда, «схожого на Бога»... Він «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок». Художник не просто описує враження дитинства. Образи близьких малюються з ша-ною і любов'ю, з гордістю за свій чесний і працьовитий рід., Середовище навчило майбутнього митця поважати простого селя-нина, воно відкрило очі й на талант дядька Самійла, який був неперевершеним косарем. Він «обкосив би всю землю, аби тільки була добра трава та хліб і каша», і люди цінували його.

З особливою любов'ю описує О. Довженко батька, змальовуючи його портрет у гармонійному поєднанні працьовитості й фізичної доскона-лості (голова «темноволоса, велика і великі розумні сірі очі», «тіло біле, без єдиної точечки, волосся хвилясте..., руки широкі, щедрі»), з високим інтелектом (він «з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів», «такт розумів і шанобливість»). Саме нелегка чесна праця, готовність прийти на допомогу підносили його, давали право письмен-никові бачити батька прекрасним і гідним поваги. Автор скрізь робить акцент на єдності цих рис.

Народна мораль пронизує кіноповість і в поглядах на дітей. У середовищі, де практично панував принцип «хто не працює, той не їсть», праця була мірилом цінності людини.

Цей мотив повторюється О. Довженком у «Зачарованій Десні»: він вривався в дитячу душу, коли померли Сашкові брати, «а люди ридали і довго жаліли, що ні рибалок не вийде вже з нас, ні косарів у лузі...», і тоді, коли баба в гніві благала для нього найстрашнішої кари, «щоб не вийшло з нього ні кравця, ні шевця, ні плотника.

«Зачарована Десна» засвідчує, що весь уклад селянського побуту сприяє вихованню дитини в доброті. Хата, що ніби сама виросла серед розкішної природи, настроювала на це: «У ній ніщо не зами-калось. Заходьте, будь ласка, не питаючись — можна? Милості про-симо!»

Сприяло вихованню певних моральних якостей малого героя і став-лення селян до тварин і рослин, до природи. Добрий господар, перш ніж сісти їсти, догляне худобу, домашню птицю. Така чуйність була нормою народної моралі і поведінки. Дід, наприклад, умів розмовляти з кіньми, волами, мати пестила кожну посаджену рослину.

У «Зачарованій Десні» письменник часто звертається до фолькло-ру, визначаючи важливу роль народної творчості у вихованні кращих моральних якостей людей. Так, у грізному 1942 році О. Довженко схви-льовано писав про українську пісню, в якій «боєць знаходив сили і завзяття, бойової щедрості, любові до народу...»

У «Зачарованій Десні» письменник робить наголос на всьому доб-рому, що запало в дитячу душу, де «всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну».