Артюр Рембо — символ світового поетичного авангарду

«Безпрецедентною пригодою в історії мистецтва» схарактеризував творчий шлях Артюра Рембо Стефан Малларме. Усе коротке його життя (тридцять сім років) було постійним духовним експериментом у поезії й авантюрою в особистому житті. Уже в 15 років він почав писати вірші, що засвідчили його поетичний талант. З дитинства ненавидів своє рідне місто Шарлевіль, з якого тікав 4 рази, потім ворожо ставився до Франції, а зрештою і до Європи, яка здавалася йому надто старою і маленькою. Разом з Полем Верленом він блукає північною Європою. Після сварки Верлен поранив з пістолета Рембо і опинився у в'язниці. Відтоді поети йшли різними шляхами.

Рембо створював вірші лише протягом трьох років. Доробок поета зовсім невеликий: кілька десятків поезій і дві збірки віршів у прозі — «Осяяння» і «Сезон у пеклі». Але те, що було ним зроблено, без перебільшення можна вважати революцією в поезії. Рембо був послідовним бунтівником і рішуче відмовлявся від усіх форм цивілізації, яку він оголошував втіленням буржуазності. Поет відкидав усе: релігію, мораль, суспільні цінності та прагнув радикального оновлення не тільки поетичної, а й звичайної людської свідомості. Поезія була для нього засобом здійснення цієї революції. Традиційна поезія не могла виконати таку роль, ось чому Рембо намагався створити зовсім нову поетичну універсальну мову, за допомогою якої сподівався вивільнити людський дух. «Я кажу, що треба стати ясновидцем, — викладав він програму свого духовного експерименту поетові П. Демені. — Поет робить себе ясновидцем тривалим, безмежним і послідовним розладом усіх нечуваних і несказаних речей: прийдуть нові жахаючі трудівники; вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав попередник». Ці принципи наявні також у його поезії, сповненій образності, надзвичайно сміливих метафор і словосполучень. Рембо — один з перших у тогочасній французькій поезії почав писати верлібром.

Після смерті до поета прийшла всесвітня слава. Його ім'я стало символом світового поетичного авангарду. Без ясновидіння Рембо не було б великої поетичної революції Г. Аполлінера, французьких сюрреалістів, інших поетів. Його творчість привертала увагу і українських поетів. Значний інтерес до неї виявляли Юрій Клен і Василь Бобринський. Його поезії також перекладали М. Терещенко, Г. Кочур, М. Лукаш, Дм. Павличко, В. Стус, В. Ткаченко, М. Москаленко та ін.

В блакитні вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя, Я вітру голову дозволю овівати.

Це один з перших віршів поета «Відчуття», і уже в ньому виявилися такі наскрізні теми творчості, як блукання світом, прагнення необмеженої волі.

А у вірші «П'яний корабель» відчувається символічне відображення духовної авантюри поета, який хоче жити за принципами нової свідомості. Цей вірш безпосередньо пов'язаний з теорією і практикою ясновидіння:

За течією Рік байдужним плином гнаний, Я не залежав більш од гурту моряків: Зробили з них мішень крикливі Індіани, Прибивши цвяхами до барвних стояків.

У поезії «Голосівки» помітні інтенсивні шукання Рембо універсальної мови поезії:

А чорне, біле Є, червоне І, зелене У, синє О, — про вас я нині б розповів: А — чорний мух корсет, довкола смітників Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене.

Поезія Рембо — незвичайна, вона вражає динамічністю та строкатістю.