Позитивні риси Терентія Гавриловича Пузиря

(за комедією І. К. Карпенка-Карого «Хазяїн»)

У центрі соціальної комедії І. К. Карпенка-Карого «Хазяїн» стоїть образ Терентія Гавриловича Пузиря. Створюючи його, драматург зібрав типові риси тодішніх мільйонерів-землевласників. Терентій Гаврилович ощадливий до скупості, він піде на все, аби заробити гроші, він нещад-но експлуатує селян і радіє їхньому горю, бо і з цього може мати прибу-ток. Він — важка неосвічена людина, яка весь час перебуває у конфлікті з робітниками, з дочкою, з законом. Але чи в усьому Пузир заслуговує осуду? Негативні риси хазяїна відразу помітно, бо Карпенко-Карий написав комедію, щоб затаврувати гонитву капіталістів за наживою. Але в житті немає людей цілком негативних чи цілком позитивних. Існують позитивні риси і в Пузиря.

По-перше, треба відзначити, що Пузир мав талант господаря-аграрія. Він умів господарювати, постійно дбав про своє хазяйство, до тонкощів знав свою справу. Коли Терентію Гавриловичу запропонува-ли вкласти гроші у цукровий завод, він відмовився, бо не розумівся на цій справі. Йому давало добрі гроші його хазяйство, а вкладати кошти в новий проект Пузир не хотів.

Про своє господарство хазяїн думає навіть під час смертельної хво-роби. Переборюючи гострий біль, з перекошеним від страждання об-личчям, Пузир оглядає нових овечок. І навіть у такому жахливому стані помічає, що «...одна має поранений хвостик; друга — чорненький лоб — шкандибає на праву задню ніжку». Така поведінка викликає здивування і... повагу.

Є ще одна гарна риса у Пузиря — він дуже любить свою доньку, пишається нею і робить все для її щастя. Чому ж з'являється конфлікт між Сонею та батьком? Соня хоче вийти заміж за Калиновича, а Пузир бачить її дружиною сина багатого Чобота, землі якого межують із зем-лями Терентія Гавриловича. Це одвічний конфлікт батьків і дітей, які по-різному розуміють щастя. Для Пузиря щастя — це земля, хазяйство, гроші. Якщо в цьому переліку і є кохання, то воно стоїть, мабуть, на останньому місці. Соня дивиться на щастя по-іншому, а батько не може зрозуміти її, бо всі його думки спрямовані на збагачення.

Можна ще відзначити, що в сім'ї Пузиря була злагода. Розмовляючи з дочкою, дружина Терентія Гавриловича підтверджує це: «Ми, дочко, ніколи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна!» Цю сім'ю завжди об'єднували спільні інтереси, спільні мрії. Дружина була підтримкою чоловікові, навіть якщо іноді не розуміла його.

Створюючи комедію «Хазяїн», драматург ішов від дійсності. Він не ідеалізував свого героя, але і не зобразив його зовсім пропащою лю-диною. Образ Пузиря скоріше трагікомічний, бо ця енергійна людина жила в постійному конфлікті з оточенням, у щоденній боротьбі за ве-личезні прибутки, а помирає вона від дрібниці, так і не відчувши всієї повноти щастя.