Проникливе відчуття вітчизни

«Бо тема моя, я знаю тепер це твердо, без жодних сумнівів — жива, реальна тема; вона не тільки більша за мене, вона більша за всіх нас і вона всезагальна наша тема... Цій темі я свідомо й невідворотно присвячую життя».

Олександр Олександрович Блок цілковито, безмірно любив Росію, віддавав їй душу як коханій жінці. Його життя навіки переплелося з вітчизною, він приносив їй в жертву частинку себе, а вона зцілювала його душу своїм «гойним простором».

Блок бачив Росію такою, якою її бачив Гоголь — надхмарною й прекрасною. Вона —дитя Гоголя, його твориво. «Вона відкрилася йому в красі й музиці, в свисті вітру та в польоті навіженої трійки», — писав О. О. Блок у статті «Дитя Гоголя». В цю ж саму трійку й сідає поет, у ній він летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росії. Та дорогою Блок бачить те, що стискає його серце — вбогість і приниженість Вітчизни.

И в лоскутах ее лохмотий

Души скрываю наготу.

Душа поета гола, тому що гола країна. «Це — стрункий танок тисячоокої Росії, якій уже нема чого втрачати; все тіло своє вона подарувала світові і тепер, вільно кинувши руки на вітер, пішла в танок по всьому своєму безцільному, непридуманому роздоллю», — писав Блок у статті «Безчасся». Та саме безцільним роздоллям лікує Росія людину. Треба полюбити її, «треба проїздитися по Росії», — писав перед смертю Гоголь.

Над печалью нив твоих заплачу,

Твой простор навеки полюблю...

Приюти ты в далях необьятных!

Нас и жить и плакать без тебя.

О.О.Блок створив свою власну заповідь любові: «Якщо тільки полюбить росіянин Росію — полюбить і все, що є в Росії. Без хвороб і страждань, які в такій кількості накопичились в ній і в яких винні ми самі, не відчув би ніхто з нас співстраждання до неї. А співстраждання вже є початком любові...» Блок жив любов'ю до Росії, і це додавало йому сил. У поезіях Блока лунає пророче передбачення й відчуття долі вітчизни в минулому. Величезне значення мають вірші «Скіфи» та «На полі Куликовому». Поезія «Русь» просякнута магічними й казковими мотивами. Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядів і таємниць. Росія для Блока — це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможецею. Ключ до перемоги О.О. Блок бачив у революції, в її, як він вважав, високих ідеалах. Він розглядав революцію як стихію, здатну перетворити світ. Але цього не відбулося, і поетова мрія розвіялась, як мана, лишивши в душі лише гіркий осад надій, які не справдилися.

«Вітчизна — це життя або смерть, щастя або загибель». Життя за таким принципом для Блока — не фанатизм, а цілковита Відданість Росії. Поет вірив, що настане час, коли на країну впаде промінь сонця, і вона заграє всіма кольорами райдуги. Сьогодні, на рубежі третього тисячоліття, тільки ми маємо вибирати між життям і смертю і тим самим визначати свою долю.