Роль образів у розв'язанні основних проблем роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Творчість Ліни Костенко — це мужність та зрілість сучасної ук-раїнської поезії, її безкомпромісність, непоступливість у доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним та майбутнім. Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» побачив світ у 1979 році. М. Слабошпицький, українсь-кий літературознавець, відзначив: «Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня ен-циклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це — історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це — партитура вічних мо-тивів духовного буття народу». Але розглядати твір тільки як історич-ний не можна. Необхідно підійти й до розв'язання проблеми «людина і час», «людина і світ».

Маруся Чурай — головна героїня роману. У цьому образі органічно переплелося особисте й загальнонародне. Вона — натура творча, а тому особлива, з ніжною, вразливою душею. «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа». Таку оцінку дає піс-нетворці Іван Іскра. Саме йому доля вивела Марусю у двох величинах: коханої дівчини та художника незвичайного таланту.

Роман починається сценою суду, в якій виявляється ставлення ге-роїв роману до дівчини. Для одних вона — гордість, душа народу, для інших — вбивця. Маруся болісно переживає драму — зраду Гриця Бобренка, який сам випив зілля, яке вона приготувала для себе. Їй здало-ся, що «нікому немає гірше в світі», як їй. Маруся розуміє, що «нерівня душ — це гірше, ніж майна!» Бо Бобренко — непевний у поглядах, за-попадливий перед багатством: «Від того кидавсь берега до того, любив достаток і любив пісні. Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані».

Його роздвоєність ятрила серце Марусі. Але лікували пісні, які служили народові. На початку IV розділу роману авторка пише: «Тут, може, ідеться про долю країни!—а я про чиєсь там одненьке життя».

А може, історія країни й складається з мільйонів людських доль? Щасливих, трагічних, талановитих, пересічних. У творі зображена ціла галерея образів: мужніх Леська Черкеса та Івана Іскри, леген-дарного Богдана Хмельницького, мудрого діда Галерника та багатьох інших. Це вони допомогли Марусі визначити справжнє місце її та-ланту у житті.

Шлях на прощу з Полтави до Київської лаври став прозрінням дів-чини, усвідомленням причетності до долі народу. Мандри з дяком по-казали героїні горе розтерзаної України і в минулому, і в сучасному. Маруся зрозуміла, що її горе є мізерним у порівнянні зі всенародною трагедією: «Комусь на світі гірше, як тобі».

Душа дівчини наче оживає від дотику до страждань співвітчизни-ків. Так Ліною Костенко вибудувана проблема «митець і народ».

Роман «Маруся Чурай» актуальний у наш час. Потребують вирі-шення й зараз проблеми: «вірність і зрада», «батьки і діти», «митець і суспільство». А образи твору, сповнені філософських узагальнень, до-помагають знайти вихід із складних життєвих лабіринтів.