Своєрідність комедій І. К. Карпенка-Карого

Комедії І. К. Карпенка-Карого іноді викликають здивування у чи-тачів та глядачів, бо в комедії «Хазяїн» головний герой помирає, а в комедії «Сто тисяч» трохи не накладає на себе руки. То хіба ж це ко-медії? Ми ж бо знаємо, що смерть головного героя — це основна риса трагедії! Сам письменник після створення комедії «Хазяїн» зазначав, що «комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху». Певною мірою його побоювання були небезпідставними, бо новий погляд на комедію на перших порах викликав у глядачів супротив. Але Карпенко-Карий зумів утвердити в українській літературі жанр соціально-сатиричної комедії.

Основні свої твори драматург написав у кінці XIX ст., тобто в той час, коли в суспільстві відбулися глибокі зміни, набули розвит-ку капіталістичні відносини. Почалося інтенсивне класове розшару-вання. Усі нові явища тогочасного життя в найповнішому вияві зоб-ражує Карпенко-Карий у своїх творах. Розуміючи, що найсильніша зброя — це сміх, письменник засобами сміху порушує найболючіші питання та проблеми.

Своєрідну комедійну трилогію складають п'єси «Розумний і дурень», «Сто тисяч» і «Хазяїн». Вони об'єднані темою збагачення спритного «хазяїна», який в умовах розвитку нових відносин на селі намагається посісти місце поміщиків. Карпенко-Карий не поривав з національною театральною традицією: у центрі зображення так само залишається народне життя. Як писав про його творчість Симон Петлюра: «Межі і об'єкти драматичної творчості Карпенка-Карого — то наше село, бід*не, обшарпане село з тисячами злиднів, що визирають з кожної хати, з темною хмарою темноти, що заставляє собою і душу, і мозок селяни-на». Але драматург намагається не просто зобразити село, а зосередити головну увагу на громадських питаннях і настроях, на економічному розвитку народного життя.

Отже, І. Карпенко-Карий на відміну від багатьох своїх попередників і сучасників-комедіографів звів до мінімуму роль комедійної інтриги, поставивши на першому плані суспільно-психологічну характеристику персонажів. У його комедіях комізм ситуацій і образів досягається за допомогою слова. У центрі сценічного розвитку — не дія, а думка, пе-редана в діалозі, розмові або навіть у окремій репліці. Усе це дає змогу відтворити найтонші відтінки ситуацій, нюанси характеру героя, його внутрішнього світу. Таким чином, Карпенко-Карий створив «серйозну комедію», виховав нову театральну аудиторію, сформував її естетичні смаки.

Свої думки про комедію драматург висловив у п'єсі «Суєта» устами Івана Барильченка: «Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих вчинків».