Твір-мініатюра. Поезія Івана Драча

Клекоче гейзер творчого доробку Івана Драча на розледащілі душі наших сучасників. Його вірші народжені від зіткнення дитячого сві-тосприйняття з одягненою в панцир старою ненавистю й злобою. І. Драч називав поезію «сонцем оранжевим», яке відкриває щомиті якомусь хлопчиську незвичайні обрії мрій, фантазій, надій.

Досвід митця — у незвичайному зображенні дійсності, що часто за-лишається незрозумілою пересічному читачеві. І. Драч доводить, що писати сьогодні — значить оперувати не лише застиглими й вічними символами, а й неологізмами, новими прогресивними досягненнями «Чесного Храму Науки».

Поет шукає по всіх століттях вияви совісті та мужності. І у симфонії, присвяченій Леонардо да Вінчі, й у сльозах Пікассо, у сонатах Прокоф'єва, у гордій зоряній подобі Тіціана Табідзе. У поезії «Смерть Шевченка» письменник писав: «Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам, він сам у своєму стилі».

Тож поринемо у неповторний метафоричний спосіб мислення І. Драча, збагачуючи свої думки надбаннями крилатої творчості.