Твір-мініатюра. Істина М. Хвильового

Що таке істина? Чи залежить вона від наших уподобань, поглядів, реальності? Звичайно, існує істина в органічному поєднанні пізнавальних образів з драматичним світом, таким іноді прекрасним. М. Хвильовий вважається шукачем істини. Хто міг оцінити в 20—30-х роках XX ст. прагнення письменника знайти відповіді на найболючіші питання буремної пори: чи повинен новітній «процес» бути окроплений кров'ю українців, чи в ім'я «щасливого майбутнього» треба розлучатись з власним «я»?

Оцінка пошуку істини була виставлена тільки в кінці XX ст. Мої сучасники знайшли шляхи об'єктивного погляду на естетичні погляди молодих письменників «від плуга та верстата»: активне заперечення хуторянства, ефективні шляхи розвитку мистецтва, необхідність виходу його на світову арену.

М. Хвильовий розпочав літературну дискусію 1925—1928 років, яка стала викриттям прихованої за лаштунками «червоної просвіти» небезпечної тіні літературного чиновника. Вперше була сформульована думка: «Європа чи просвіта?» У памфлетах письменника «Камо грядеши» (1925) і «Думки проти течії» (1926) пропонувалося проаналізувати мистецтво, вивести його на широкі світові обшири.

Проблема, поставлена літературною дискусією 1925—1928 років,— бути чи не бути українській літературі та культурі як повноцінному ду*ховному явищу в контексті світового розвитку розкривала обрії творчої перспективи.

М. Хвильовий писав: «греби, весляре, на верхів'я...» Верхів'я національної самобутності. Це і було тією істиною, яку знайшов, але не зміг реалізувати в суспільних умовах тоталітарного режиму письменник українського відродження.