Цікавість

Прийшла старенька злотокоса осінь, постукує палицею по оголених деревах, струшуючи на землю останнє засмучене листя. Воно повільно опускається, жовтими цяточками прикрашаючи чорний вологий грунт.

Раптом осінь зупиняється, прислухається до сміху калюж і холодних крапель дощу.

— Чому радієте?

— Приходу осені.

Так поруч і крокують реалісти й диваки.

Годинник вічності

Тиша. Невгамовна стрілка годинника ритмічно відраховує секунди. Одна, друга, третя... Повільно спливає дорогоцінний час.

У шаленому вирі буття по спіралі кружляє людину епоха. Знизу — догори, згори — до низу...

Ніколи й подивитися на годинник.

На шляху прозріння

(за картиною Л. Жемчужникова «Кобзар на шляху»)

Сліпий кобзар торкнувся струн бандури. Полився звук тужливий на шлях. Лягає у пил, заповнює сліди людей, що пройшли мимо.

Зрячі чи не бачать простягнутої руки поводиря?

Людські долі

Земля помережана стежками людських доль, що тягнуться до обрію, зливаються з небом. Створюється вічна взаємодія землі та неба, плинного і вічного, насущного і позачасового.

Іду своєю стежкою пізнання світу.