Трагікомічний образ Омелька Кайдаша

(за повістю І. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»)

І. С. Нечуєві-Левицькому в повісті «Кайдашева сім'я» вдалося на прикладі щоденного побуту однієї родини показати широку картину життя українського села після відміни кріпацтва. Представники стар-шого покоління — Омелько та Маруся — добре знають, що таке панщи-на. Вона наклала свій відбиток на все їхнє подальше життя, спотворив-ши, зіпсувавши їхні характери. Особливо яскраво виписаний у творі образ Омелька Кайдаша. На перший погляд, він смішний та кумед-ний, але, чим більше ми дізнаємося про нього, тим більше співчуття викликає цей персонаж.

Омелько Кайдаш — працьовита людина. Він добрий хлібороб та гарний стельмах. Разом з Марусею вони зуміли побудувати своє госпо-дарство, жили заможно. Але був у Кайдаша недолік — дуже любив чо-ловік випити. А причин для того, щоб зазирнути у шинок, було багато. Спочатку Омелько заливав горілкою давнє лихо — панщину. Пізніше він буде намагатися за чаркою забути про свій страх перед старшим сином, який під час однієї зі сварок ударив батька. А потім, коли вже Лаврін забере до своїх рук все хазяйство, Кайдаш буде пити через свою непотрібність у цьому житті. «Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашця», — говорив старий у шинку.

Важка праця спочатку на пана, а потім для власного добробуту, забобонність, постійні родинні чвари, гірке пияцтво — все це зробило Кайдаша слабкою, безвольною людиною.

Багато діла переробив він на своєму віку, нічого не знав, крім вис-нажливої праці, а жорстока доля ніби кепкувала з нього. Кайдаш був дуже богомільним, щонеділі ходив до церкви, любив молитися і пос-тити, горнувся до духівництва. Але нерідко Кайдаш із церкви йшов у шинок. Він постив дванадцять п'ятниць на рік, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, але потонув під лотоками млина. Якщо образ Омелька Кайдаша і викликає сміх, то це сміх крізь сльози.

Чому життя Омелька склалося так нещасливо? Автор пояснює слаб-кості свого героя соціальними факторами, але не наголошує на них, зосереджується на розкритті характеру, даючи читачеві тему для роз-думів. Ми співчуваємо герою, жаліємо його, а суспільство, у якому людина-трудівник не може гідно існувати, викликає у нас обурення. І. С. Нечуй-Левицький примушує працювати душу читача. Повість «Кайдашева сім'я» нікого не залишає байдужим.