Трагічні мотиви в творчості Архипа Тесленка

Архипа Тесленка вважають найтрагічнішою постаттю в українській дожовтневій літературі. Доля відвела йому дуже мало часу — всього 29 років, життя обірвалося передчасно, але він, як метеорит, спалахнув у нашій літературі і обпалив серця і душі читачів болючими, трагічними творами. Його герої — добрі, чесні, працьовиті люди, які мають вразливу душу і трагічну долю. Сам Тесленко зазнав багато страждань за життя, а переслідувань з боку влади позбувся лише зі смертю.

Уже в перших своїх оповіданнях Тесленко розповідає про поневіряння селян-наймитів. І тут вимальовується схема розвитку конфлікту в творах письменника. Спочатку читач радіє і сподівається разом з героєм, але вже в цій частині Тесленко легко натякає, що всі надії марні, а потім настає трагічна розв'язка. В оповіданні «Хуторяночка» автор розповідає про красиву та працьовиту дівчину Марину, яка мріє про заміжжя. Вона чекає на старостів, хвилюється, бо їй уже двадцять три роки. Але свати не йдуть, бо дівчина дуже бідна. Хотіла Маринка заробити собі на посаг у наймах, але мстивий пан, який залицявся до неї і від якого вона пішла, не тільки не заплатив того, що дівчина заробила, а ще й по суду вимагав з неї великі гроші. У Марини відібрали все, що вона назбирала «коли по п'ятачку, коли по гривеничку», весь новий одяг, яким вона пишалася. Усі надії нещасної наймички розбилися, вона зрозуміла, що ніколи не буде дружиною, хазяйкою, і наклала на себе руки.

Теми смерті та самогубства Тесленко часто піднімав у своїх творах. В оповіданні «Як же так?» розкриваються почуття дівчини, яка раптом зрозуміла, що кожна людина колись помре. Випадково почувши про смерть свого знайомого, Тетяна, яка тільки що безмежно раділа, бо отримала лист від свого коханого, замислюється і жахається того, що може статися: «Жить, веселиться, вчиться, кохать і... заснуть... заснуть... І міцно спать, міцно...»

У дитинстві Тесленко щиро вірив у Бога та поважав священників. Але з часом він побачив всю підступність, антигуманність, що приховувалась за яскравим церковним дійством. В оповіданнях «У схимника» та «Любов до ближнього» письменник показав усю сутність церковників, які люблять не людей, а гроші. Вони байдужі до проблем і тривог інших і без сорому та Бога в душі можуть довести людину до самогубства.

З часом у творах Тесленка посилюються автобіографічні мотиви. Оповідання з промовистою назвою «Поганяй до ями!» — ніби стислий конспект власної долі, хоча і написане від особи якогось Петра Гнатюка. У цьому образі легко впізнати самого Тесленка — його мрії про навчання, вчителювання, поневіряння у в'язницях, які згубили його здоров'я. «Судили мене, оправдали, та що мені тепер з того? Встигла тюрьма й до суда забрать здоров'я, забрать надії, розбить життя».

Гірко було молодій ще людині прощатися із життям. Письменник був дуже хворий і весь свій біль та тугу виливав у творах. «Правда, гірка й трагічна правда народного життя стала головним героєм його талановитих, виболених, вистражданих творів», — сказав Олесь Гончар.