Трагічна доля Галілея за драмою Бертольта Брехта «Життя Галілея»

Бертольт Брехт увійшов в історію німецької літератури як оригінальний поет і прозаїк, теоретик мистецтва, але своєю світовою славою він зобов'язаний театру. Драми Брехта завоювали собі сцени всього світу. Ранні твори його пов'язані з епохою Першої світової війни і революційної кризи в країні. Наприкінці 20-х років Брехт сформовує теорію «епічного театру», в протилежності «драматичного». На його думку, щоб збудувати повну ілюзію життя на сцені, мета театру повинна полягати не в тому, щоб актор повністю перетворився на героя, а актору треба грати роль і шляхом цієї гри показати глядачеві, хто він, цей герой, щоб глядач замислився над порушеними проблемами. Головний принцип епічного театру Брехта — «ефект очуження». Цей принцип передбачає незвичайне зображення звичайного.

Проблеми моральної відповідальності людини за все, що відбувається у світі, Брехт гостро поставив в драмі «Життя Галілея». За жанром — це філософська драма, в якій автор спонукає глядача до переоцінювання світогляду, відчути відповідальність за все, що відбувається у світі. Дія п'єси відбувається в Італії доби Відродження, а образ Галілея стає символом перевороту не тільки в науці, але й в духовній культурі, в розумінні людиною свого місця на землі і у Всесвіті.

Галілей так характеризує епоху Відродження: «... виникло велике жагуче прагнення — дістатися до причин усіх речей... Кожен день приносить щось нове. Навіть столітні старці вимагають, щоб юнаки кричали їм у вуха про нові відкриття, що земля є нерухомим центром світу — вона рухається навколо сонця». Історія життя Галілея сама по собі драматична. Інквізиція змушує великого вченого, щоб він зрікся свого вчення. Є така легенда, що Галілей не змирився і вигукнув: «А все-таки вона крутиться!» Брехт відкидає, цю легенду і показує Галілея, який зрікся своїх переконань перед судом інквізиції. Та Галілей уособлює вченого, який визнає тільки одне — свою місію служіння істині. Заради цього служіння він здатен зректися близьких і учнів, терпіти голод і холод. Так, коли улюблений Галілеїв учень Андре звинувачує свого вчителя у зраді словами: «Нещасна та країна, у якої немає героїв», Галілей відповідає, що чесна та країна, що потребує героїв. У останніх картинах Брехт змальовує Галілея, який продовжує свою працю. Бути героєм і померти легко, набагато важче покласти на себе відповідальність за увесь світ, продовжувати працювати, навіть незважаючи, чи будуть коли-небудь використані твої відкриття. У п'єсі стикаються різні ідеї про долю людини, а сюжет побудований не тільки на розкритті значення творчості людини, а й на усвідомленні самим героєм суспільства і самого себе, свого призначення.

Я вважаю, що трагічна доля Галілея виявлена в тому, що автор поставив великі питання про долю науки, за яку так вболіває Галілей, і проблему відповідальності вченого перед народом, перед історією. Життєвий шлях Галілея для Брехта лише приклад, притча для поставлення великої соціально-філософської проблеми. Уважний аналіз виявляє, що драма Брехта не зовсім історична. Брехт бере відомий і популярний сюжет або історичний епізод і відбудовує філософську притчу, щоб примусити читача замислитися над важливими життєвими питаннями.