у яких через окремі конкретні деталі пізнаєш не тільки характер матері ліричного героя, а й той побут, в якому проходило її життя. Ліричний герой йде на могилу матері:
І раптом радісно кольнули сльози:
По білій, непорочній цілині
До тебе стежка бігла на морозі.
Хто протоптав її?
Чи родаки,
Чи, мо, чиясь гірка вдовина доля?
А може, га, за котру ти рядки,
Коли вона хворіла, дополола?
Мати для Б. Олійника є носієм визначальної людської риси — Доброти. Саме завдяки образові матері ця риса стала головною в системі моральних цінностей, проповідуваних поетом.