У чому суть трагедії Анни Кареніної

«Анна Кареніна» — одна з трьох чудових вершин у творчості Льва Толстого. Роман цей є природним переходом від «Війни і миру» до «Воскресіння».

Толстого дуже хвилювали питання сучасної дійсності. Життя Росії 70-х років відбивається в «Анні Кареніній» у всьому своєму розмаїтті, від імператорського двору до селянської хатини. В основі соціального роману «Анна Кареніна» лежить історичне явище, що торкається життя усього народу. Але у творі відсутні історичні постаті, уславлені герої, батальні сцени. Життя відбувається у всій своїй повсякденності, у створенні типових образів сучасності, у процесі становлення нового життєвого устрою.

Побут пореформеного часу видався нетривким. Зубожіння, сімейні драми, крахи банків, катастрофи на залізницях — такими були ознаки часу 70-х років минулого сторіччя.

У романі «Анна Кареніна» Толстому перш за все імпонувала головна думка твору — роль сім'ї. Адже всі найважливіші суспільні зміни починаються або завершуються у сімейному колі, в особистому світі, у повсякденному житті. Значення соціальних змін у житті людини вимірюються, певно, ступенем їх впливу на життєві норми.

У чому ж трагедія Анни Кареніної? Навіть до кохання із Вронським Анна була самотньою у світі і самотньою у своїй сім'ї. Погляд на сім'ю у світському суспільстві був досить дивним: діти виховувались окремо від батьків. Можливо тому так жорстоко вирішив Каренін долю Анни, розлучивши її з сином, адже він сам теж не відчував батьківської любові до своєї дитини? До того ж у суспільстві панує брехня; княгиня Бетсі постійно зраджує чоловіка, а княгиня Мягкая так розцінює вчинок Анни: «Она сделала то, что все, кроме меня, делают, но скрывают». Отже, трагедія Анни має соціальний зміст.

Коли б Анна дотримувалась зовнішньої благопристойності у сімейний стосунках, то суспільство не відвернулось би від неї. А чи могла б така натура як Анна жити у брехні? Безумовно, ні. Це мали б зрозуміти люди, які жили поруч з нею, але в стосунках панівного класу байдуже ставилися до духовного життя людини. Тому основними перепонами до щастя Анна Кареніної з Вронським стояли Каренін і світське суспільство. Згадуючи сцену в театрі, розумієш, що Анна боролась із суспільством, але не мала підтримки навіть з боку коханого: «Йому жаль було її і все-таки прикро. Він переконував її в своїй любові, тому що бачив, що лише це може тепер заспокоїти її, і не докоряв їй словами, але у душі своїй він докоряв її».

Пошуки виходу із становища протистояння людини і суспільства простежуються у бажанні Анни стати письменницею, поборницею жіночої освіти, в її суперечках щодо жіночих гімназій. Проте штучність її становища і занять призводить до пошуків забуття за допомогою наркотиків. Сили надломлено... Але спочатку Анні вдавалося все. Каренін з болем помічав, що вона одержувала перемогу над усіма: не схотіла залишатись з ним далі, вирішила поїхати з Вронським — і поїхала. Те, чого вона зрікалась, мов би вмерло для неї і перестало існувати. І тут вже продовжувалась боротьба за існування, долались всі перепони. І не було такої жертви, яку б Анна не принесла в ім'я здійснення своєї мрії на шляху до щастя.

«Світ» не вибачив Анні відкритого і чесного кохання. І Вронський, як типовий представник цього «світу», опинився по той бік від неї, бо в ньому теж немає духовного начала — він байдужий. Лише Левін оцінив розум, освіченість, простоту Анна Кареніної, зрозумів, що її життя сповнене великої напруги.

Навіть кохання не зменшило протистояння суспільства і особистості, а підштовхнуло до чвар і суперечок зі світом, з людьми, з життям.

Драма Анни Кареніної полягає в тому, що вона, маючи найчистіші моральні почуття і помисли, вступила у суперечку із суспільством своєї епохи.