Філософський характер змісту драми-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»

Філософська драма-феєрія «Синій птах» бельгійського письменника-символіста Моріса Метерлінка створена у 1908 році. У цей період у автора з'являються нові погляди на життя і творчість. Естетичні пошуки Метерлінка знаходились під впливом філософії ідеалістичної, в якій стверджується, що люди повинні шукати ідеальний світ крізь підсвідомість. Світ має таємничу сутність, але зрозуміти її можуть лише чисті душею люди.

У драмі «Синій птах» розповідається про те, як головні герої, брат і сестра Тільтіль і Мітіль, вирушають на пошуки щастя, яке врешті Здобувають у боротьбі з силами зла. Автор вважав, що діти, символічно чисті та безгріховні, гостро відчувають добро і тягнуться до нього. Дія п'єси починається напередодні Різдва, свята, яке символізує злагоду, народження нового, прекрасного життя.

Чарівна зелена шапочка, яку одягає Тільтіль, допомагає хлопцеві побачити душі речей: Хліба, Води, Вогню, Годинника. Наділяючи «душами» навколишній світ, автор доводить нам, що у дітей особливе сприйняття буденних предметів. І це відкриває чарівність життя, бо воно дарує щодня нові радощі.

Країна Спогадів, куди потрапляють маленькі мандрівники,— це країна померлих. Там діти зустрічають Дідуся та Бабусю, які нагадають усім про необхідність пам'ятати про тих, хто пішов з життя: «... Ми немало спимо, поки нас не розбудить думка когось із живих... Добре спати, ... але й прокидатися час від часу теж приємно ...».

Пам'ятаючи про наказ Феї знайти Синього Птаха, малий Тільтіль переборює страх перед невідомим у Палаці Ночі: примарами, війнами, хворобами. Шлях до щастя важкий, він нікому не дається легко. Треба перебороти свої страхи перед невідомим, зрозуміти самого себе, чинити опір Блаженству Бути Багатим, Блаженству Нічого Не Знати. На світі є кращі Радощі: Блаженство Бути Здоровим, Радість Бути Добрим, Радість Думати.

Метерлінк вважає, що людина має високе призначення в житті: вона мусить залишити після себе слід на землі. Діти, потрапляючи в Царство Майбутнього, бачать дітей, що ще не народилися. «Вони неодмінно мають із чимось прийти на Землю — з порожніми руками туди не пускають...». Хтось принесе машину, що літає без крил, хтось — 33 засоби подовження життя, а хтось — злочини. Автор розуміє, що в майбутньому людей чекають не лише радощі. Прихід нових людей принесе й нові біди.

Подорожуючи, Тільтіль і Мітіль не знаходять Синього Птаха: Птах із Країни Спогадів почорнів, Птах із Царства Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли. Автор намагається довести, що світ неможливо пізнати до кінця: процес пізнання істини нескінченний.

Але реальне щастя — свого Синього Птаха — діти відшукали не в казці. Вдома у клітці жила горлиця. Віддавши пташку хворій дівчині-сусідці, хлопець робить її щасливою, і вона одужує. Цим Метерлінк стверджує, що щастя полягає в добрих справах, в допомозі іншим. Дівчина, яка була схожа на Душу Світла, не втримала птаха — він летить. П'єса закінчується символічно: діти не знайшли ще свого щастя, але вони зрозуміли прості істини любові й добра, відчули свою відповідальність за щастя інших. Вони разом з автором закликають нас продовжувати вічні пошуки.

Драма-феєрія М. Метерлінка «Синій птах» сповнена глибокого філософського змісту. Щастя, на думку автора,— це нагорода за життєвий шлях, де кожний пізнає добро, любов, співчуття. Треба лише «розплющити очі до найдальших глибин душі». У цих словах звучить гуманізм Метерлінка, письменника з ніжним серцем.