Чорнобильський пил на роки опадає...

(за драматичною поемою І. Драча «Чорнобильська Мадонна»)

Двадцять шостого квітня тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого року сталася жахлива подія, яка поділила навпіл долю нашої країни: перший період — Україна до вибуху зловісного четвертого реактора Чорнобиль-ської атомної електростанції, другий — осмислення наслідків трагедії. Вже ніколи світ не буде для нас таким, яким він був до того, як «заграла труба третього Ангела». Уже вкотре навколо нас горе, смуток, скалічені долі. Пригадуються слова з пісні: «За який же такий незамолений гріх ти ввійшла в нашу плоть, чорнобильська зоно?»

Про трагедію впродовж уже початку другого десятиліття написа-но багато нарисів, досліджень, статей, намальовано картин, створено пісень. Встановлено багато пам'ятників жертвам катастрофи, що ся-гають в небо, нагадуючи про необхідність викорінювання паростків байдужості. Американський лікар, що працював в Україні, написав книжку під символічною назвою «Останнє попередження», яка сто-сується всіх жителів Землі. Голосно били на сполох письменники Ю. Щербак, В. Яворівський, Б. Олійник, Л. Костенко, І. Драч, тво-ри яких об'єднані у спільний «чорнобильський жанр». Вони застері-гають людство від варварів XX ст. «з страхіттям атомним в руці».

На початку атомної доби відомий український поет І. Драч за-хоплювався відкриттями в науці, підносив свій голос за дослідження «хитрющих альфи і бети», хоча був переконаний, що найкраще в світі тепло — «від людиноньки-зірки».

Поема «Чорнобильська Мадонна» заслужено вважається одним із найскорботніших творів. Твір має глибокий зміст, бо автор не лише впливає на емоції читача, а й подає глибокий аналіз подій. Які ж особ-ливості сприйняття І. Драчем чорнобильської трагедії? Він розуміє це лихо як трагедію, перш за все, матері й дитини. Поет проводить анало-гію між образом матері Христа і матері винуватця аварії:

Марія, Марія...

Та Марія не та.

Та зродила Христа,

Ця — антихриста!

Син однієї — рятівник людства, який ціною власного життя відкрив людям шлях до спасіння. А інший своїми діями призводить до заги-белі тисячі людей. Горе матері винуватця подвійне. І. Драч вважає, що ця жінка є однією з жертв біди, тобто вона, як і тисячі інших жінок, є Чорнобильською Мадонною. Скільки ж нині їх в Україні! Ось Хрещатицька Мадонна — божевільна жінка, у якої жорстокий атом відібрав найдорожче - дитину.

Пригадуються рядки з поезії:

Лишити права на дитя —

Це вирок людству самовмерти!

Дійсно, впродовж багатьох років люди ставали «все байдужішими до себе, як до майбуття». Ця байдужість призвела до трагедії: жінки не можуть мати повноцінних дітей, а це, як відомо, може призвести до вимирання нації. Отже, головною жертвою біди стала жінка, яка боїться народити неповноцінну дитину. Жінка, яка сидить над ліжком хворого чоловіка, нареченого, сина, який повільно вмирає від опромі-нення. До речі, син письменника Максим був серед ліквідаторів аварії, отримав велику дозу радіації. Тому крає серце поета власне горе, що переростає у загальнолюдське.

А ось іще одна Чорнобильська Мадонна — бабуся, яку кинули на-призволяще невдячні діти. Хто поховає стареньку, коли прийде остан-ня хвилина? Можливо, її діти ті самі негідники, що нишпорили по чужих хатах, шукаючи ікони, гроші, коштовності, загубивши останні крихти людяності в душі? Скільки ж сліз пролито безталанними мате-рями! За дітей, за батьківщину, за долю народу.

Чорнобильською Мадонною називаємо й ту, яку лихо привело до Києва. Болить у душі, точить згадка про рідну домівку, де пройшло життя, де поховані батьки. «Третій раз уже боса втекла» додому.

А хто дозволив молодій жінці працювати на тракторі біля самісінь-кої зони, де вона щодня отримує значні дози радіації? Чи не стане вона ще однією жертвою Чорнобиля, позбавленою щастя материнства? Хто буде відповідати перед людством за скоєне, за мертвих, живих і нена-роджених? Поет не виправдовує нікого, навіть себе:

... відібрало розбещену мову

І німотствую геть у віках.

І. Драч ототожнює образ Чорнобильської Мадонни з образом багатостраждальної нашої України, яку Чорнобиль вразив у саме серце. Автор зобразив не тільки страждання українських матерів, а й біль нашої рідної землі, яка потерпає від байдужості та жорстокості.

Поема І. Драча «Чорнобильська Мадонна» стала застереженням ученим, які, створюючи «нелюдські дива», повинні відчувати від-повідальність перед вічністю, перед Мадонною з дитям на руках, яка є надією на спасіння людства. Бо допоки мати тримає дитину під сон-цем, будуть сущі земля і небо, Україна і ми, її діти.

Завершити твір хочу рядками з поезії О. Матушека:

Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

...Лиш пам'ять, лиш пам'ять про все пам'ятає.