Шляхом відродження

Любіть Україну, як сонце любіть

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

В. Сосюра

Україно! Дорога моя Батьківщино! Люблю тебе всією душею. Поет може сказати про це так:

Мені оце більше нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо

І сиза роса на траві при шляхах.

1991 рік... Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, де відзначено, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості й традицій.

Разом з тим право національно-культурного розвитку гарантується людям усіх національностей, які проживають на території України. Досягнення українського народу на ниві культури загальновідомі. Це надбання різних верств населення, класів і соціальних груп протягом тривалого історичного процесу, а також досягнення вихідців з України, яких доля закинула за межі Батьківщини. Це зразки культури інших народів, які живуть в Україні: росіян, білорусів, поляків, болгар, молдаван... Усі вони — народ України...

Куди ж сягає історія про найдавніші часи нашого народу? Патріарх української історії, видатний учений і політичний діяч Михайло Грушевський писав: «Народ наш живе на Україні вже дуже давно. Тисячу двісті або триста літ (600 або 700 літ по Різдві Христовім) жили вже наші люди мало не по цілій Україні, як і тепер».

Тяжкий і тернистий випав шлях на долю нашої Батьківщини.

Якщо пригадати хоч би пригнічення української мови, циркуляри, які забороняли українську мову, то стане зрозумілим і ставлення до українського народу: 1720 рік — Петро І видав указ про заборону книгодрукування українською мовою... 1863 рік — міністр внутрішніх справ Росії Валуєв видає циркуляр, яким забороняється видання українською мовою будь-якої літератури... 1876 рік — видано Емський указ про заборону ввезення українських книг з-за кордону...

Якщо торкнутися історії, то скільки їх було указів, постанов...

XX ст. принесло нашій мові й культурі високі злети і випробуван-ня. Нарешті українська мова стала господинею у своєму домі!

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить,

В якому думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

«В рідній школі рідна мова».

Україна не уявляється без пісні, бо в пісні по-справжньому розкривається душа українського народу. Історичні факти доносять до нас інформацію про створення, появу на світ народних чи авторських українських пісень. Нині, безсумнівно, чимало їх переживає своє друге народження і воскресіння. По-новому ми сприймаємо й їхній зміст. Серце якого українця не стрепенеться, почувши пісню:

Ой у лузі червона калина похилилася...

Чогось наша славна Україна зажурилася.

Не так давно замайоріли в Україні синьо-жовті прапори. Поява їх викликала далеко неоднозначну реакцію населення. Синьо-жовте сполучення на українському прапорі — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів.

Наш стяг — пшениця у степу

Під голубим сплетінням неба.

Наш прапор — втілення віковічного прагнення українського народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі, прагнення до свободи і незалежності. Звичайно, багато чим у боротьбі за незалежність України ми зобов'язані українському козацтву. Думається, що відродиться козацька слава, дух лицарства у генах нових поколінь.

Будьмо гордими, що живемо на такій землі!

Будьмо й гідними незалежності, за яку боролися наші предки.