Визначальні риси характерів Феногена і Ліхтаренка

(за комедією І. К. Карпенка-Карого «Хазяїн»)

У комедії «Хазяїн» І. К. Карпенко-Карий викриває безмежну люд-ську жадобу до збагачення. «Хазяїн» — зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети», — писав драматург у листі до сина. Головний персонаж цього твору — Терентій Гаврилович Пузир. Він — мільйонер, землевласник. У Пузиря величезне господарство, він скупив землю у навколишніх поміщиків, він випасає на своїх степах десятки тисяч овець, він веде господарство у кількох економіях. Щоб доглядати за всім цим хазяйством, Терентій Гаврилович тримає цілий штат прикажчиків та управителів. Першими помічниками хазяїна у здійсненні всіх його планів є Феноген та Ліхтаренко. Бажання, мрії та життєві прагнення цих людей однакові, а різняться вони лише індиві-дуальними рисами характеру.

Феноген тридцять п'ять років служить у Пузиря і вважається його «правою рукою». І вже тридцять п'ять років він майстерно обманює свого хазяїна, наживаючи собі великі багатства. Але Феноген все ро-бить так хитро та непомітно, що Пузир ні про що не здогадується і вірить йому: «Спасибі тобі, Феноген! Ти один у мене вірний слуга! Кругом крадуть і крадуть». Феноген підступний і лицемірний, і май-же всі управителі бояться його, бо він має вплив на Пузиря і може не тільки допомогти, звернутись з проханням до хазяїна (звичайно, якщо отримає хабар), але й зашкодити. Цей злодій і хабарник діє дуже театрально: він встає на коліна перед Пузирем, цілує його руки, може навіть сльозу пустити від розчулення. Але всі його дії спрямовані на здійснення однієї мети. Феноген мріє про багатство. Він уже стільки вкрав, що шукає, де б купити п'ятсот десятин землі.

Повною протилежністю Феногену, на перший погляд, є управи-тель Ліхтаренко. Він незалежний, нахабний, поводиться і розмовляє з викликом, він нікого не боїться, ні до кого не підлещується. У розмові з Феногеном Ліхтаренко визнає, що краде у Пузиря. Але він прекрасно розуміє, що своєю працею приносить господарству велику користь, і те, що він краде, є дрібницями у порівнянні з прибутками. Пузир також це розуміє і цінує Ліхтаренка, бо він є важливою частиною «хазяйського колеса». Спритний управитель мріє про багатство, про своє хазяйство. Як і Феноген, він піде на все, щоб здійснити свою мрію. Ліхтаренко — це образ майбутнього хазяїна, який буде значно жорс-токішим, суворішим та безсердечнішим, ніж Пузир.

Спочатку Феноген і Ліхтаренко не розуміли один одного, конф-ліктували. їхня манера поведінки, їхні характери дуже різні, але їхня сутність однакова. Поступово вони зрозуміли це і уклали неписаний договір, за яким треба «...брати, де дають і де можна, а на менших звертать».

Феноген і Ліхтаренко пройшли біля Пузиря добру школу здирства й наживи. Хазяїн був прикладом для них, він спотворив їхні душі, їхні уявлення про життя, про працю. Пузир зробив їх схожими на себе. Пе-ред смертю Зозуля, якого звинуватили у крадіжці, кинув Феногенові і Ліхтаренку гнівні слова правди: «Серця в вас немає, а честь давно вже потеряли, бо ви самі злодюги і не повірите нікому, що він не краде так, як ви...»