Глибини поезії Шарля Бодлера
Глибини поезії Шарля Бодлера
Творчість Шарля Бодлера належить до тієї літератури, яка не знайшла розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали, що він людина аморальна, божевільна. Лише деякі діячі мистецтва побачили в Бодлері великого поета. Таке ставлення пояснюється тим, що автор завжди був у протиріччі з тогочасним суспільством. Це і привело до трагічної розв'язки конфлікту.
Початком літературної діяльності Шарля Бодлера стали 40-і роки XIX ст. Саме в цей час він пише вірші, які увійшли до відомої збірки «Квіти зла». Вона визначила літературну долю поета: до Бодлера прийшло визнання. Назва збірки вміщує в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя в душі самого автора. У стислій формі він передає сприйняття сучасного світу як царство зла, а також власне бачення сумної реальності.
Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. Автор відчуває в собі і тілесне, і духовне: разом із «звірячою» в ньому живе «прекрасна душа», спрямована до Бога. Бодлерівський Бог —це самотня, недоступна істота. Вихідною позицією автора стає напружене протистояння добра і зла, Бога і Сатани. Вірш «Гімн красі» утверджує думку, що ці два полярні поняття однаковою мірою можуть бути джерелом прекрасного:
Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарю натхнення,
Зробила легшим ти, а Всесвіт — менш гидким!
Два протилежні полюси, добро і зло, починають перетворюватись одне в одне.
У циклі «Сплін та ідеал» змальовуються суперечності між дійсністю й ідеалом та їх протиставлення, поетизація страждання й скорботи. «Сплін» — хворобливий душевний стан, породжений дійсністю. Бодлеру вдалося зазирнути в безодню людського відчаю й душевного мороку.
Душа поета жде кінця сумного,
Печальний голос — мов неспокій сам.
У віршах циклу «Паризькі картини» вже відчуваються елементи реалізму, центр уваги переміщується на зовнішній світ, на урбанізацію. Головним для Шарля Бодлера є не зовнішній вигляд міста, а те, як воно впливає на сучасну людину, яких змін зазнає душа людини у швидкому ритмі життя. Але місто водночас і приваблює, і відштовхує поета, який оспівує його цілющу і згубну вдачу. Автор веде нас у потаємні кутки столиці, не випадково зображуючи сутінки: всі вади, загнані у нори, ніби виповзають з темряви. У вірші «Сутінки світанку» Бодлер підкреслює благотворний вплив сутінків, найтонші порухи людської душі під мальовничістю видовища.
Це час, коли усе манливе перед нами,
Немов лице в сльозах, що стигне під вітрами,
Коли не час писать, не час жінок любить,
Уже над крівлями ранковий дим стоїть.
Домінуючими в поетиці Шарля Бодлера є контраст і символіка. Протилежності доводяться до крайніх положень. Так, у вірші «Падло» зіставляються й оспівуються вічність і тимчасовість:
Так скажіть же, красо, хробаки,
що в жадобі
поцілунками тіло пожруть,
Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,
божественну і форму, і суть.
Збірка «Квіти зла» Ш. Бодлера відкрила нову сторінку світової поезії. Бодлер уперше поставив проблему співвідношення дійсності й ідеалу в залежність від розуміння прекрасного самою творчою особистістю. Завдання мистецтва він вбачав у тому, щоб відтворити боротьбу добра і зла, яка відбувається в душі людини.