Дарувати щастя людям

Безцінним скарбом є людське життя. Воно дається людині тільки раз, тому так хочеться якомога більше побачити, досягти, створити. Життя чогось варте, коли людина залишає по собі слід в історії, в серцях людей. Хто я? У чому моє призначення? Ці питання, напевно, задавали собі кожен юнак чи дівчина. Я впевнений, що час від часу треба звітувати перед собою про те, що зробив корисного. «Перший обов'язок людини є обов'язок по відношенню до власної честі»,— ска-зав Марк Твен.

Другим, на мою думку, є доброта, скромність, милосердя.

Людина повинна розвивати в собі ці якості, вони піднімуть її на новий щабель духовного розвитку. Відомий український письменник, філософ-просвітитель Г.С. Сковорода у своїх працях відзначав: «Що може бути шкідливіше людини, яка володіє знанням найскладніших наук, але не має доброго серця? Вона всі свої знання використає на зло». Тому не тільки сумою основ наук повинна оволодіти людина, а й турбуватися про самовдосконалення, збагачення своєї душі загальнолюдськими цінностями. Якщо говорити про таке поняття, як милосердя, не можна залишити поза увагою організацію Червоного Хреста. Назва її завжди асоціюється з добротою, милосердям. Ця організація існує вже понад сто сорок років, має свою історію та традиції. Головними принципами її є гуманізм та професіоналізм. Вони були визначені пріоритетними наприкінці минулого століття в Женеві, залишаються актуальними й сьогодні.

Червоний Хрест співпрацює з різними громадськими організація-ми, релігійними конфесіями, якщо останні беруть участь у здійсненні гуманітарних програм, надають допомогу людям незалежно від національної, расової належності, політичних переконань.

Г.С. Сковорода закликав: «Люди, будьте людяними! Це ваш перший обов'язок. Будьте такими для всіх станів, для всіх вікових категорій, для всього, що людині не чуже». Це звернення філософа залишається ; актуальним.

Варто теплими словами згадати нашу землячку, медсестру Червоного Хреста М.С. Шкарлетову. Під час Великої Вітчизняної війни вона виносила з поля бою поранених, надавала їм допомогу. За самовіддану працю після війни жінка одержала найвищу нагороду Червоного Хреста — медаль імені Флоренс Найтінгейл.

Організація допомагає всім, хто має потребу в чомусь: годує голодних, лікує хворих, надає матеріальну допомогу малозабезпеченим. Зараз діє міжнародна довгострокова програма, яка фінансується урядами Канади та Японії.

При Червоному Хресті створена служба «Милосердя». Її завданням є обслуговування самотніх хворих на дому. Щодня тисячі людей одержують необхідну допомогу.

На які ж кошти існує організація? В основному за рахунок добровільних пожертвувань, внесків. Червоний Хрест не залишає напризволяще людей, для яких став мало не останньою надією. Для милосердя немає кордонів, поки в серці людини є любов до ближнього.

«Відніміть, — писав Г. С. Сковорода, — у нашого серця любов до добра — ви віднімете всю чарівність життя». Чи не сучасно звучить це висловлювання в час початку нового століття, історичних перипетій, реформ, зміни суспільного устрою?

Зберегти краплини тепла, доброти в душі, вміння співчувати — обов'язок чи призначення людини? Обираючи професію медичного працівника, я свідомо ступаю на стежку вселюдського добра і милосердя. Як сказав Дені Дідро, французький філософ-просвітитель, «найщасливіша людина та, яка дарує щастя найбільшій кількості людей».