Доля сільського вчителя у творах Бориса Грінченка

Українські письменники часто розповідали у своїх творах про жит-тя народних учителів. Учитель завжди перебував у гущі мас, а його повсякденна праця була безпосередньо пов'язана з вирішенням наболі-лих соціальних проблем. У творах Степана Васильченка («Над Россю», «Вечеря», «З самого початку»), Архипа Тесленка («Страчене життя»), Олександра Кониського («Непримиренна») учителі постають мудрими вихователями дітей трудівників. Такий же погляд на вчителя характе-ризує особливості висвітлення цієї теми в творах Бориса Грінченка»

В оповіданні «Непокірний» Грінченко показав, як сільському на-чальству за допомогою наклепів, доносів, хитрощів вдалося вигнати з села молодого вчителя. Що ж так не сподобалося волосному писареві Льовшину та волосному старшині Пастушенку? По-перше, учитель ні-коли не ходив до владних та заможних людей, а «сидів у своїй школі то з дітьми, то з якимись книжками». По-друге, «він не мав ніякого «благородного виду», крім того «він сам собі варив їжу та ще й у гурті з тими школярами, що ночували у школі». Але головною провиною вчителя було те, що «він був навіть неслухняний і неввічливий до на-чальства». Цих обмежених, бідних на розум людей зовсім не цікавило те, з якою любов'ю і повагою ставилися до вчителя діти. Він працював у школі, де не було дошки, де було лише дві поламані лави. Йому не давали дров, він три місяці не одержував жалування, але навіть за таких умов учитель чесно працював, віддаючи сільським дітям тепло своєї душі.

Життя народних учителів ускладнювалось ще й тим, що перевіряли їхню працю, давали поради і керували ними здебільшого люди, які не мали ніякого уявлення про школу і навчання. Картину такої «пере-вірки» зобразив Грінченко в оповіданні «Екзамен». На село приїздить «член учіліщного совєта» Куценко, щоб бути присутнім на екзамені в школі. У минулому — це волосний писар, який згодом придбав власну крамницю і став важливою персоною в повіті. Ця «компетентна» пе-ревірка зводиться до таких «розумних» висловів перевіряючого: «Ну, дєті... обикновєнно, учітеся, потому, що наука... то єсть... потому, що без єї чєловєк тьомний».

В оповіданнях Грінченка вчителі і школа стають єдиною відрадою, світлим промінчиком у житті сільських дітей. Саме про такого вчителя і йде мова в оповіданні «Украла». Учитель Василь Митрович змальо-ваний великим знавцем дитячої душі. Він майстерно розв'язав напру-жену сцену, зумів викликати у дітей жаль і співчуття до дівчинки, яка вкрала хліб, бо була дуже голодна.

Сам Грінченко освітній діяльності віддав понад десять років. Жит-тя сільського вчителя з усіма його проблемами та негараздами було письменнику близьке та знайоме, тому і звернувся він у своїй творчості до теми підневільного становища сільського вчителя. Учителі в тво-рах Бориса Грінченка — гуманні наставники, які протистоять тій ат-мосфері сваволі, бездушності, лицемірності, яку насаджували в школі дяки та попи.