До перлин народної творчості

(за повістю М.М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Ми живемо на початку XXI ст., й нині відбувається процес, який розглядає як закономірне явище на новому витоку спіралі екологізацію суспільства, повернення до симбіозу людини і природи, по-вернення народів до своїх етнічних вір. Тому й не випадково, що ми все частіше перечитуємо, переосмислюємо нашу історію, звертаємось до пам'яток нашого минулого, щоб збагнути втрачене і те, чим зба-гатилися; з подивом відкриваємо для себе глибинні традиції наших предків, їхню природжену мудрість, гармонію єднання з космосом, яку майже втратили.

Безперечно, допомагають у цьому й літературні шедеври, до числа яких з гордістю відносимо повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Твір допомагає нам заглибитись у чарівний світ величної й таєм-ничої природи Карпат, збагнути своєрідний характер гуцулів — цього оригінального народу з багатою фантазією, що створив безліч прекрас-них казок, зберіг перекази та легенди, витворив цілий світ символів, які допомагають жити у вічній гармонії з природою.

Перед тим, як почати роботу над твором про гуцулів, Коцюбинсь-кий двічі приїздив до Карпат, щоб краще пізнати життя людей цього краю, де люди ніби зрослися з природою, з якої черпали все нову й нову життєву енергію, а особливості гірського краю поклали певний відбиток на їх психологію, побут, звичаї. Письменник помітив, що гуцул усе життя, до самої смерті, проводить у боротьбі із злими духами, які населяють ліси, гори, води. Гуцули вірять, що є люди, які знають світ духів і вміють ворожити, вірять у силу слова, в чародіїв, що викликають бурю, град, громи. Тому не випадково в повісті живуть і нявки (мавки), і чугайстер — волохатий лісовий чоловік, що був «смертю для мавок», і градівник Юра, який відвертає грозові хмари, і відьма Хима, що не раз робила шкоду Івановій худобі. Названі образи не є самоціллю для Коцюбинського. Демонологія, що виникла на основі первісної віри в духів, займає неабияке місце в житті гуцула. Тому автор і надав їй у повісті багато уваги. Демонологія в повісті — це не тільки залишки минулого, а й справжнє світосприймання гуцула — сучасника Коцюбинського.

На основі фольклорного матеріалу Коцюбинський показує дотри-мання гуцулами звичаїв, обрядів під час різних свят, ворожіння, що нібито допомагало в боротьбі зі злими духами, які мали зашкодити господарству гуцула і навіть його життю. У творі описуються звичаї та обряди гуцулів, дотримання яких забезпечувало благополуччя або ус-піх у ґаздуванні (обхід ватагом полонини, на яку мають ступити отари, запалювання ватагом «живого вогню», доїння молока і добування будзу (сиру), плекання худібки, щоб «не заслабла, щоб хто не зурочив...», ворожіння Палагни на Юрія — свято весни, радості й сонця.

Усвідомлення єдності з природою породжувало прагнення жити багатим духовним життям. Природа й кохання допомагали розкрити й розвинути найкращі сторони людської душі, яка має чути не тіль-ки мелодію гір, лісів, струмків і водограїв, а й здатна творити свою музику. Ось чому все життя гуцула, частіше неспокійне, супроводжує коломийка — один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині. Письменник вводить у текст повісті і любовну, і побутову коломийку, подає їх як заспів до окремих епізодів, вводить у діалоги, вплітає час від часу у свою розповідь.

При зустрічі з Марічкою Іван грає мелодію невідомої пісні. З його мереженої дудки «...з гори на гору, з поточка в поточок — пурха коломийка, така легенька, прозора, що чути, як од неї за плечима тріпають крильця...»

Ой, прибігла з полонини

Білая овечка — Люблю тебе, файна, люблю,

Та й твої словечка...

Повість дає чудову можливість пересвідчитись у тому, що коломий-ки якнайкраще передавали душевний стан їхніх творців.

«Тіні забутих предків» М. Коцюбинський закінчує описом оригі-нального похоронного обряду, на який збирається молодь повеселити-ся. Цей похоронний звичай має певний філософський зміст, показує тріумф життя над смертю, є виявом світогляду народу. Гуцул не хоче довго замислюватись над смертю людини, оплакувати померлого.

Заключна сцена повісті змальована в дусі народної творчості. Оп-тимістично закінчується сумна розповідь про головного героя твору, яким письменник зумів воскресити образ «забутого предка», показати місце міфології в житті селянина.

Таким чином, фольклорна основа повісті дала М. Коцюбинському можливість порушити важливі філософські проблеми: що таке справж-ня краса, сенс людського буття, потенційні можливості народу, висока мораль.