Думки про безсмертя народу та його пісні

Живуть на світі люди, життя яких бездоганне, мов куля. Незважа-ючи на те, яке суспільне становище займає людина, кожному властиво робити помилки. Можна бути царем, мати владу і вмерти, не зали-шивши згадки про себе в душі жодної людини. Але є такі люди, які не зробили за своє життя надзвичайних відкриттів, але їх люблять і поважають родичі та знайомі, їх не забувають ті, кому вони подару-вали життя. Головна героїня роману Ліни Костенко саме така. Поетеса порушує проблему несправедливості світу, але розкриває образ Марусі

Чурай, як противагу всій мерзоті, що панує серед людей.

«Це — голос наш». Маруся — голос народу. Голос, що ллється із надрів душі. Іван Іскра каже про неї, що вона — голос України. Дівчина каже Грицю:

Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!

Серце повинне бути чистим, а інакше пісня не поллється. До яко-го ж висновку ми дійшли? З давніх-давен Україна була знана своїми піснями. Наша нація щира, відкрита, а тому і пісні в нас мелодійні, лагідні, іноді болісні.

«Це — душа». Красива душа в Марусі. Не терпить вона ні лестощів, ні нечесної праці. На різних духовних рівнях вони знаходяться з Гри-цем, не даремно ж дівчина каже:—

Чи він мені, чи я йому нерівня. Нерівня душ — це гірше, ніж майна!

Але, як виявляється, надто важко бути вірними собі. Бобрєнки та вишняки — це ті, хто нагрівав руки на горі всієї України, хто не мав своїх власних законів життя. У батька Марусі — Гордія Чурая було га-ряче серце і палка душа, загибель для нього була честю. Така сама і Маруся, вона не боїться смерті, бо втратила того, хто зробив із її життя «руйновище любові». А тому її душа — «тихе море сліз».

Світ, в якому ми живемо, несправедливий і жорстокий, бо в ньому є місце для підступних та черствих людей. Але наша планета прекрасна, тому що ще живуть ті, хто здатні дарувати тепло і ласку тим, хто цього потребує. Маруся Чурай світила для України і для її синів, вона дару-вала їм свої пісні, нічого не потребуючи натомість. Я вважаю, що люди здатні зігріти тих, хто ще почуває себе самотнім. А тому ще довгі роки над нашими домівками будуть лунати чиїсь добрі і лагідні пісні.