Жіночі образи в романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

У соціально-психологічному романі «Хіба ревуть воли, як ясла пов-ні?» Панас Мирний та Іван Білик виклали історію життя Нечипора Вареника. Автори досліджували психологію головного героя, вмотиво-вували його вчинки, підштовхували читачів до глибоких роздумів над загальнолюдськими проблемами. Роман густонаселений, дослідники нараховують кілька сотень персонажів, але докладно хотілося б зупинитися на жіночих образах твору.

Мотря, Галя, Христя... Ці жінки дуже схожі і зовсім різні, кожна з них має свої індивідуальні, неповторні риси. Всі вони люблять Чіпку, але, звичайно, по-різному: Мотря — глибокою материнською любов'ю,

Галя кохає його всім серцем, а Христя жаліє його, намагається зро-зуміти. Усі ці жінки мріяли про звичайне людське щастя, але не всім воно судилося.

Не знала щастя в житті Мотря. Може, інколи і траплялися якісь щасливі хвилинки, годинки, навіть дні, але все це поглинало чорне і страшне горе, невдачі, нестатки. Мотрю зневажали і ганьбили на селі, хоча вона не була ні в чому винна, а сором за чоловіка-двоєженця впав на її голову. Вона любила свого єдиного сина, вона ладна була життя за нього віддати, а хлопчик вважав, що мати його не любить. Мотря могла насварити і навіть побити Чіпку, бо вона дуже втомлювалася на важкій роботі, за яку платили копійки. А треба було працювати, щоб годувати свою невеличку сім'ю. Не здійснилися мрії Мотрі про щастя і у зріло-му віці. Недоброю людиною виріс Чіпка: ображав матір, пив, відступав при перших же труднощах, а потім ще й почав розбійничати. Усе це було як гострий ніж для материнського серця. А останній злочин Чіпки остаточно вбив Мотрині мрії та надії. Після того як Чіпка з друзями жорстоко вирізали родину заможного козака, Мотря сама віддала сина в руки правосуддя. Стару забрали до себе Грицько та Христя. Але навіть у теплій хаті з добрими та лагідними людьми Мотря пам'ятатиме про сина-злочинця та нещасну невістку, яка наклала на себе руки.

У кінці роману Галя повісилася. Вона не змогла перенести того, що сталося, вона втратила всі мрії, їй не було задля чого жити. Коли Галя зустріла та покохала Чіпку, вона мріяла про родину, діточок, вона мріяла вирватися з задушливого, розбійницького середовища, у якому жили її батьки. Побачивши після одруження злодійські нахили Чіп-ки, Галя всіма силами намагалася врятувати його, витягнути з болота, у якому він потопав. На якийсь час їй це вдавалося зробити, а потім все починалося спочатку. Безмежна любов Галі не могла зупинити Чіп-ку, а останній його кривавий злочин розбив всі її надії на щастя. Галя з власної волі пішла з життя, так і не дізнавшись, що таке щастя.

А щасливою можна назвати лише Христю. Її історія схожа на іс-торію Попелюшки. Зовсім несподівано на бідну дівчину звернув увагу парубок, що повернувся з заробітків. Вони побралися і почали буду-вати маленьке родинне щастя. Христя та Грицько були працьовиті, хазяйновиті, вони добре жили. Іноді в це спокійне життя вривався Чіпка зі своїми ідеями про загальне добро та справедливість. І Христя слухала його, співчуваючи та розуміючи, бо мала чуйне серце. А коли побачила Чіпку у кайданах, залилася сльозами від жалю та гіркоти.

Автори роману виявили високу художню майстерність у розкритті ха-рактеру Нечипора. Цьому сприяють і пейзажі, і ситуації, й інші персонажі. Яскраво та детально виписані жіночі образи допомагають читачам краще зрозуміти внутрішній світ, переживання та вчинки Чіпки.