Життєві шляхи Чіпки та Грицька

(за романом Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Коли створювався роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Іван Білик запропонував Панасу Мирному ввести у твір образ, що буде кон-трастувати з образом головного героя. Це повинний був бути герой, який би мав однакові з Нечипором умови життя в дитинстві, але який пішов би зовсім іншим шляхом у житті. Так у романі з'явився образ Грицька.

Грицько був сиротою, його батьки померли від холери, а хлопця громада відправила до далекої родички. Мабуть, у Грицька теж були підстави ображатися на несправедливу долю, бо він нічого не мав. Чіп-ка зазнавав знущань з боку однолітків, до нього презирливо ставилися дорослі, але ж у Чіпки були мати та бабуся, а потім з'явився і свій шматок землі. У Грицька ж нічого цього не було. Дитинство хлопців проходило майже однаково, а далі їхні життєві стежки розійшлися.

Грицько та Чіпка мали різні характери та різні цілі в житті. Чіпка весь час сумував, розмірковував про людську несправедливість, нарікав на лиху долю, пояснював всі свої невдачі загальною неправдою. І мріяв Чіпка про вселюдське добро та щастя, не вміючи при цьому побудува-ти хоча б своє щастя. Грицько ж довго не роздумував і не скаржився ні на кого. Він пішов на заробітки, аби здійснити потім свою маленьку мрію: купити землю, побудувати хату, одружитись. Потом і кров'ю за-робляв Грицько гроші: «робив — як той віл, цілий день; спав на голій землі...» Повернувся з грошима, купив грунт, хату, став хазяїном. Хотів вигідно одружитись і стати багатієм, але дістав гарбуза. Закохався у Христю, одружився з нею. Можна сказати, що спокійний та врівно-важений Грицько побудував своє щастя. Для цього він не знищував багатих, не намагався змінити весь світ, щоб настало царство загальної справедливості, як робив це Чіпка. Він взявся за працю і домігся того, про що мріяв, — «хата тепла, жінка-любка та мала дитина».

Грицька зовсім не цікавили громадські проблеми. Коли почали ка-тувати селян під час бунту, Грицько не кинувся, як Чіпка, захищати їх. Можна, звичайно, звинуватити його в егоїзмі та нечулості, але його вчинок можна і пояснити. Грицькові було що втрачати, він стягував своє добро недоїданням та працею до поту. І думав у ці хвилини Грицько не тільки про себе, а й про свою сім'ю.

Доля Грицька весь час переплітається з долею Нечипора. Грицько — це приклад людини, яка зростала в однакових або ще й гірших умовах з головним героєм. Але він зумів власною працею, без кровопролиття і насильства здійснити свої мрії.