Життєвий вир героїв роману Григорія Тютюнника

(за романом «Вир»)

Роман «Вир» — один з найталановитіших і найемоційніших прозових творів у повоєнній українській літературі.

Коли береш до рук книгу, то одразу звертаєш увагу на малюнок на обкладинці: над глибинними плесами звисає віття дерев. Так і спадає на думку: мабуть письменник змальовує не тихі життєві заводі, а вир життя, з усією складністю стосунків між людьми, в яких різні долі й характери, свої погляди та принципи. Прочитавши роман, переконуєшся, що назва «Вир» найбільш образно розкриває суть змісту книги.

Життєвий вир, як і водний, нерідко буває нещадним, але духовно сильні люди перемагають його. Долає всякі перешкоди Дороги, коли піднімає тваринництво в Троянівській сільгоспартілі і коли воює з фашистами. Сильніший від виру і Оксен Гамалія. Хоч і гине він в нерівнім бою, але переконливо ясно, що правда на його боці. Навіть Юля, здавалось би, така легковажна і самозакохана, у найвідповідальніший момент свого життя гідно витримує іспит на звання справжньої людини. Тютюнників «Вир» – це бурхливе життя нашого народу в мирні дні і звитяжна боротьба з ворогом у грізні роки війни.

Голова Троянівської артілі Оксен Гамалія найглибше вкарбовується в нашій пам'яті своєю великою людяністю. Нелегко йому головувати в Троянівській артілі, багато проблем, що виникають, неможливо розв'язати. Але завжди і всюди Гамалія переконливо вселяє людям віру в краще життя. І народ поважає, цінить його. Не знаючи втоми і спочинку, забуваючи часто про свої сімейні справи, Оксен постійно в турботах про колгосп. Його невичерпна енергія і сила волі гідна подиву наслідування.

Риси великої мужності виявляє герой роману, ставши грізним партизаном-месником, командиром партизанського загону «Іскра». Тут у повній мірі проявляється любов Гамалії до рідної Вітчизни, ненависть до фашистських заброд, турбота про людину. А його героїчна смерть викликає подив навіть у гітлерівських потвор, які оточили вже мертвого Іскру.

Письменник возвеличує людину, яка йде свідомо на загибель заради торжества правди, в ім'я перемоги добра над злом.

Герої роману, кращі люди села — старий Гамалія і його син Оксен, завідувач ферми Дорош, Тимко й Орися — серед багатьох коловоротів життєвого виру вміють знайти найвищу правду, нею живуть, за неї, коли це потрібно, не шкодують віддати життя, бо тільки правда робить людину красивою, дужою, благородною.

Отже, письменник-гуманіст Григорій Тютюнник у романі «Вир» показує багатогранність життя українського народу в мирний час, утверджує в позитивних образах високогуманні людські почуття, звеличує людей праці і засуджує несправедливу війну — найбільше зло, яке він пристрасно закликає вганяти в землю.