Життєвий подвиг Павла Грабовського

Сьогодні дехто з нас може не розділяти політичних поглядів Грабовського, не розуміти його громадянської лірики, але всі ми повин-ні схилити голови перед пам'яттю цієї надзвичайної людини, бо його життя — то громадянський і письменницький подвиг. І нам є чому вчитися у поета.

У 1886 році 22-річний Грабовський був заарештований за рево-люційну агітацію та зв'язки з народниками. Життя склалося так, що більше на свободі він не був і до кінця днів своїх прожив у заслан-ні. Грабовський ніколи не поступався своїми переконаннями, завжди і всюди говорив тільки правду, якою б гіркою вона не була. Він не просив пощади і ні перед ким не схилявся. Життя поета було важким і коротким — він помер у 38 років. А з фотографій у підручниках на нас дивиться старенький чоловік, молодий вік якого видають тільки ясні очі. Незадовго до смерті Грабовський напише вірш, який буде мати такий початок:

Я виніс все... Кайдани та неволя

Ні світлих мрій, ні зваги не взяли...

Поет мав право так казати про себе, бо його дух і у в'язниці, і на засланні був незламним.

Єдиною втіхою для Грабовського була література. На цій ниві його всіляко підтримував Іван Франко, за допомогою якого і друкували-ся збірки Грабовського. За життя поета було видано шість збірок, серед яких — «Пролісок», «З чужого поля», «З Півночі», «Доля». Життя на за-сланні у Вілюйську, де Павло Арсенович почав укладати свої поетичні книжки, було нічим не краще за тюремне ув'язнення. Важкий душевний стан відбивався в поезіях. Усю свою тяжку тугу за рідним краєм, за близь-кими людьми він виливав у віршах. Грабовський у своїх творах линув думкою до рідного народу, висловлював ідею його возз'єднання, закликав галичан і наддніпрянців до спільної праці на благо вітчизни («До Ук-раїни», «У сні», «Україна приснилась мені»). Для Грабовського поетичне слово завжди було зброєю в боротьбі проти гніту, і він пристрасно прого-лошував високе, громадянське призначення художнього слова («Поетам- українцям», «До парнасців», «Я не співець чудовної природи»).

Багато займався П. Грабовський перекладацькою діяльністю. Він зна-ходив спільні, близькі й рідні йому ідеї і мотиви у творчості інших письмен-ників. Саме такі твори він перекладав українською мовою. Найулюблені-шим російським поетом перекладача був Пушкін (Грабовський перший в українській літературі переклав «Євгенія Онєгіна»), Перекладав твори Некрасова, Добролюбова, Гаршина. Разом з тим Грабовський прагнув познайомити українців з творами велетнів світової літератури — Байрона, Гюго, Гейне, Бернса, Беранже та ін. У митця було багато мрій та планів, але доля відвела йому дуже мало часу.

Іван Франко в одному з листів до Грабовського писав: «...знай, що тут, далеко, в рідному краю, Тебе знають і люблять і ім'я Твоє яснітиме в ряді тих наших мучеників, що, наче стяг бойовий, ведуть і вестимуть цілі покоління до боротьби з усяким гнітом...».