Зображення представників інтелігенції в комедії І. К. Карпенка-Карого «Хазяїн»

Розповідаючи в комедії «Хазяїн» про хижаків-землевласників, капіталістів-мільйонерів, які понад усе цінують гроші, Карпенко-Карий зображує і представників інтелігенції, які повинні були б протистояти «дикій, страшенній силі» пузирів. Але драматург не міг відступити від життєвої правди, тому показав нездатність цих людей протидіяти «хазяй-ському колесу», їхнє безсилля в боротьбі з прислужниками Пузиря.

Поміщик-дворянин Золотницький протиставляється некультурному Пузиреві. Під економічним тиском вправних хазяїв Золотницький і подібні йому зазнали занепаду. І тепер, знаючи про поганий матеріаль-ний стан Золотницького, Пузир прохає продати йому Капустяне. Скла-дається враження, що поміщику врешті-решт доведеться це зробити. Пузир добре ставиться до Золотницького, бо той дворянин. Хазяїна ті-шить те, що Золотницький сам приїздить до нього, розмовляє з ним, сидить за одним столом, незважаючи на походження Пузиря. Для Те-рентія Гавриловича це є ще одним доказом всевладності грошей. До високопарних слів Золотницького він не прислухається, і докори дво-рянина не впливають на нього. Пузир відчуває свою економічну силу і довіряє тільки власному розуму та досвіду.

Нерішуче протестують проти хижацьких методів господарювання Пузиря Калинович і Соня. Драматург малює ці образи з симпатією, але не може приховати їхню слабкість у боротьбі з хижаками типу Пузиря. Учитель гімназії Калинович, у якого закохана Соня, не йде далі роз-мов. Він засуджує жорстокість та безсердечність експлуататорів, вірить в історичне покликання інтелігенції, у необхідність поширювати освіту серед народу. Він говорить про «ідеали кращого життя», але втручатися у справи Пузиря, щоб хоч що-небудь змінити на краще, не бажає. З почуттям гідності та благородства він говорить мільйонеру: «Віддайте все ваше добро, всі ваші мільйони старцям, а я візьму Софію Терентіївну без приданого». Пузир був проти шлюбу Соні з Калиновичем, а подібна безкорисливість вразила його. У Пузиря багатство займає, мабуть, перше місце в житті, тому на Калиновича він дивиться, як на божевільну лю-дину. І звичайно, слова учителя не можуть вплинути на хазяїна.

Інший характер має Соня, можна сказати, що вона чимось схожа на Пузиря. Соня поки що погано знає життя, вона захоплена ідеями Калиновича, не розуміючи, що він уміє тільки виголошувати ці ідеї. Соня — людина дії, вона хоче змінити становище робітників в еко-номіях батька, але не знає, з чого починати. Дізнаючись більше про батькове господарство, вона дивується його розмаху. Соня намагається допомогти наймитам, потурбуватися, щоб людей краще годували. Піс-ля розмови з нею Пузир дійсно розпорядився поліпшити харчування, але це було йому потрібно в інтересах господарства, а також він хотів заспокоїти дочку, яку дуже любив.

І. К. Карпенко-Карий показав, що добрі наміри інтелігенції не мог-ли здійснитися в тодішньому суспільстві, бо відчуваючи свою еконо-мічну перевагу і силу, капіталісти не бажали навіть прислухатися до них. З усіх представників інтелігенції, зображених у комедії, мабуть, тільки Соня могла б щось змінити. Але їй потрібно багато сил, часу і терпіння, щоб розібратися у системі господарства і протистояти на-тиску оточення. А поки що реальною загрозою для пузирів є тільки експлуатовані робітники.