Кохання та природа в творі Кнута Гамсуна «Пан»

Роман Кнута Гамсуна «Пан» започаткував психологічну течію в норвезькій прозі. В основі сюжету цього твору — показ кохання на фоні природи, яка повинна служити прикладом гармонії. Однак, на думку письменника, люди не хочуть прислуховуватись до голосу природи та свого розуму, тому самі порушують стосунки між собою.

Роман складний за своєю проблематикою, він розкриває філософські та морально-естетичні проблеми, такі, як сенс людського існування, сутність справжнього щастя, стосунки людини і природи.

Головний герой роману — лейтенант Томас Глан, який жив на півночі Норвегії у 1955 році в будинку біля моря. Головне в його житті — злиття його душі з природою. Він часто у своїх роздумах спілкується з нею, свої душевні відчуття порівнює зі станом природи. Це свідчить про те, що Глан — людина, яка має багатий внутрішній світ.

Основним заняттям Томаса є полювання. Поява Пана — бога лісів, отар та пастухів на порохівниці Глана свідчить про те, що як мисливець головний герой завжди знаходиться під наглядом і опікою Бога. Томас Глан — мисливець і мрійник. Він живе далеко від людей зі своїм псом Езопом, який став для нього найвірнішим другом. Томас відчуває себе зайвим серед людей, які збираються заради розваг у будинку місцевого багатія Мака. Героя приваблює тільки природа, вона наче зачарувала його. Тільки в лісі лейтенант відчуває себе сильним і вільним від буденних проблем. Томас стверджує, що в людському суспільстві все наскрізь пройнято брехнею, тому лише серед природи він може залишатись самим собою, жити справжнім життям, відчувати його красу. Тільки в лісі він знаходить спокій, утіху для своєї безмежної душі.

Основною темою роману є показ кохання, яке існує як непереборна сила, що не піддається контролю розуму. Ця сила не має жодних обмежень, не знає перешкод. Утворі автор зображує нові відтінки кохання, влада якого визначає стосунки і вчинки героїв.

Томаса кохали одразу дві жінки — Едварда, дочка багатія Мака, та Єва, дружина коваля. Але кохання в творі незрозуміле, божевільне, приречене. Воно захоплює героїв і, як будь-яка природна стихія, дуже небезпечне.

Природа підкорила душу Глана, але кохання до Едварди було настільки сильним, що навіть сама природа не змогла перебороти це почуття. З кожним побаченням та розмовою з коханою дівчиною Томас ще гостріше відчуває її красу та чарівність оточуючого світу.

Зі знайомством із Томасом змінюється внутрішній світ і Єви. Із покірної господарки вона перетворюється на особистість, незалежну та кохаючу. Біля неї головний герой відчуває тепло, відпочиває душею, набирається снаги. Але любов, як вольова стихія, вимагає жертв. Гине під час вибуху міни Єва, від'їжджає недосяжна Едварда.

Протягом усього роману чудові пейзажі допомагають уявити не лише місце подій, а й зрозуміти характери героїв. Вони дають змогу усвідомити, що людина — невід'ємна частина природи, предметний світ якої майже неозначений.

У своєму творі автор намагається показати, що з Паном герой роману тісно пов'язаний невидимими путами. Бог лісів — це могутня сила природи, дихання якого відчувається і в морській бурі, і в білих ночах із північним сяйвом, і в таємниці кохання, яке нестримно з'єднує людей, тварин, квіти. Кохання на фоні прекрасної природи могло б стати прикладом гармонії, а нехтування одвічними законами ніколи не приводили людину до щастя.