Ще раз про здоровий спосіб життя (твір-роздум у публіцистичному стилі про дії людей)

Так само, як існують вічні філософські теми, існують і вічні соціальні теми, тобто аспекти життя суспільства, які продовжують обговорюватись і привертати загальну увагу незалежно від країни, політичної ситуації, етапу розвитку суспільства тощо. Однією з таких вічних соціальних тем є тема здорового способу життя, боротьби з поганими звичками.

На жаль, час від часу ця тема набуває додаткової актуальності. На жаль — бо було б добре, якби вона цю актуальність втратила, якби здоровий спосіб життя став культурною нормою.

Розмірковуючи про здоровий спосіб життя, незайвим буде сказати, Що відмова від поганих звичок має стати нормою моди. Так, саме «мода» на паління примушує більшість молодих людей палити. Якщо потім вони продовжують це робити через психологічну та фізичну залежність від нікотину, то починають вони саме через моду — бо як інакше пояснити це? Очевидно, що більшість негативних звичок не дає жодного реального задоволення, бо і тютюн, і алкоголь на смак та запах гидкі. Це скаже вам кожен, хто не палить — дим від сигарети дратує страшенно, проте багато хто необачно намагається спробувати. Ще б пак! Бо це модно. Пропаганда здорового способу життя має починатися не тільки з залякувань, які небезпідставні і можуть давати свої плоди, але з моди, тобто зі створення відповідної настанови, що бути здоровим — модно, займатися спортом — модно, а труїти себе та оточуючих — не тільки шкідливо, а й не модно, дивно, протиприродно.

Кажуть, що під час вирішення будь-якої проблеми треба усувати причину, а не прояви. Що ж може ставати причиною, окрім вже згаданої моди? Напевно, відсутність інших варіантів для заповнення вільного часу, відсутність вміння розслабитися, розважитись, відсутність альтернативних звичок.

Я із захопленням спостерігаю за своїм батьком та старшим братом. У них є багато власних звичок. Наприклад, у мого батька є звичка бігати. Ні, він не бігає щодня, але кожен вихідний обов'язково знаходить час, аби пробігти кілька кілометрів лісопарком та зробити комплекс фізичних вправ. І у мого брата є звичка — він займається плаванням і кілька разів на тиждень відвідує басейн. Він не спортсмен і не має жодного відношення до професійного плавання, у нього зовсім інший фах та професійні інтереси, але він дуже любить плавання, а до басейну з ним часто ходять колеги по роботі. Чи варто казати, що мій брат не палить? Колись я спитав його про це, а він відповів: «Палити? Та ні, мені треба дихати». Він мав на увазі, що для занять плаванням треба мати міцні легені і гарне дихання, але мені дуже сподобалася саме ця фраза.

Одразу ж постає питання — а що, усім іншим не треба дихати? Я думаю, що ніколи не палитиму, бо традиції моєї родини, звички моїх батьків та брата — займатися спортом, нехай нерегулярно і не професійно, але із задоволенням та цілеспрямовано, звичка вести здоровий спосіб життя, одне слово, усе це для мене особисто важливіше за моду, за бажання «бути, як усі». Зрештою, в мене нема бажання «бути, як усі», бо мене вчили зберігати власну індивідуальність за будь-яких умов, особливо ж коли йдеться про такі природні речі, як збереження та зміцнення власного здоров'я.

Що ж робити тим людям, які існують в інших умовах? Які не розуміють, наскільки прекрасно і природно піклуватися про себе й зміцнювати себе, а не руйнувати? Мабуть, їм не вистачає впевненості в собі (аби не прагнути «бути, як усі») і гарного прикладу (аби опиратися моді). Я не маю продуманої стратегії боротьби з поганими звичками у межах цілого суспільства. Зовсім ні. Але як мінімум я можу показати такий приклад власним одноліткам, а ще спробувати донести до них свої міркування. Мені здається, що цього вже не мало.

Питання здорового способу життя порушується на всіх рівнях неодноразово, щоразу обговорюється, створюють нові програми, знімають соціальну рекламу, але «віз і нині там». Імовірно, кожен має змінити щось у собі, а люди, які за це відповідальні, — держслужбовці, лікарі, педагоги, — показати власний приклад і подумати над тим, що варто «рекламувати» не шкоду паління чи вживання алкоголю, а користь спорту та здоров'я. Бо «негативні» реклами таки поступаються своїм впливом «позитивним» рекламам. Принаймні, так стверджують як психологи, так і життєвий досвід багатьох людей. Я сподіваюсь, що колись проблема шкідливих звичок стане зовсім неактуальною, бо зникнуть самі ці звички. Можливо, це утопічне сподівання, але тільки така мета зробить наше суспільство життєспроможним, а всіх нас — здоровішими.