Шевченкова «живописна Україна»

Коли Шевченко подорожував Україною, у нього виникла думка створити проект, який будив би національну свідомість земляків. Митець був романтиком, гуманістом, ідеалістом, а тому вірив, що мистецтво може зробити людські душі моральнішими і чистішими. Після відвідин Чигирина й Суботова Шевченко вирішив створити і видати альбом малюнків під єдиною назвою «Живописна Україна». Ці малюнки мали ілюструвати історію України, представити національні звичаї, пам'ятки культури й архітектури. На гроші, зароблені цією працею, Шевченко мріяв викупити своїх братів і сестер із кріпацтва. Цю ідею гаряче підтримала княжна Варвара Рєпніна.

Перебуваючи на Україні, Шевченко змалював із натури пам'ятки історії: Видубецький монастир, види Чигирина, Суботова, Батурина — руїни колишньої слави, місця, де проходили козацькі битви і резиденції героїв тих змагань. Шевченко писав сюжетні картини: «Дари в Чигирині 1649 року», «Старости», «Судна рада», «Казка», «Печерська криниця». Щоб мати змогу швидко видати роботи, Шевченко освоїв техніку офорту, яку в Академії не викладали. Перед здивованими очима любителів живопису постала жива, справжня Україна. Ось прийшли до гетьмана посли сусідніх держав із дарами. Сидить сивобородий боярин, стоїть поважний турок у чалмі із кинджалом за поясом, у дальній освітленій кімнаті видніється постать вельможного польського пана, який прислухається до ради козацьких полковників. Обличчя послів задумані й стривожені: вирішується, кого обере Україна своїм союзником.

А ось уже зовсім інша картина. До дівчини прийшли старости, яким уже пов'язали рушники, а майбутня наречена подає жениху хустку. Біля стіни стоїть зажурена мати: дочка виросла, йде заміж, а мати хвилюється за майбутнє своєї дитини в чужій родині. Суворий батько сидить за столом, важко поклав натруджені руки перед собою. Два браві свати гордо випнули груди: вони вправно виконали своє завдання, висватали гарну дівчину. У відкриті двері заглядають цікаві сусідки. Буде весілля, буде свято, буде гостина для рідні й сусідів, а поки що цокотухи розглядають, які рушники надбала дівчина.

На малюнку «Судна рада» Шевченко зобразив картину сільського життя: поважні жителі села зібралися біля хати, щоб обговорити вину односельця, який стоїть перед ними, заклавши руки за спину. Уся його постава, гордо піднята голова ніби говорять про те, що він не визнає своєї вини.

На наступному малюнку зображена зустріч солдата зі Смертю, яка занесла над служивим свою косу. Але солдат не боїться старої карги, спокійно сидить, курить люльку, а поряд із ним стоїть його вірна зброя, якою він не раз відмахувався від смерті. Оддалік Стоїть ще один солдат і спокійно жде закінчення діалогу між своїм товаришем і тою, яку не раз і сам бачив у бою.

Шевченко із завзяттям узявся за нову справу, багато працював, але його непрактичність у справах не дозволила завершити задумане.