як ти страждаєш. Ти ж нікого не любив, окрім себе та своєї болючої «правди», яку так само можна назвати й кривдою.
А ще ти вбив Галю. Можна сказати, вибив стілець із-під її ніг після того, (як довго одягав на неї петлю — мордував її своїм злочинним життям, п'яними посиденьками з розбишаками... Хочеш сказати, що ти все це не міг змінити? Не вірю. Але й не вірю в те, що ти зміг би змиритися з неправдою, яка, вочевидь, таки панує в цьому світі. Бо для тебе немає середніх шляхів, є лише бездоріжжя.