Чи важливі суспільні відносини? (За романом «Собор»)

Роман «Собор» мав складну долю, як і ті суспільні стосунки, що їх відобразив О. Гончар у творі. Сам автор зазначав, що цей роман є книжкою про сучасника, яка прозвучала як дзвін тривоги. Що ж тривожило письменника? Саме сучасний йому стан суспільних відносин, що відбився і в щоденних людських стосунках, і в самій ідеології «найпередовішого у світі суспільства», побудованого на фальші, лицемірстві, фарисействі. Гончара обурювало те, що люди схилили голови перед владою місцевого начальства, яка «тут більша, ніж у римського цезаря» і яка «що хоче, то й зробить». Збайдужілість, покірність обставинам особливо яскраво показана в картинах життя села. Ось, наприклад, «голос Єльчиної матері звичний був тільки просити». Та й сама дівчина опинилася бранкою села, бо за умов чинного за тих часів «закону», селяни не мали паспортів і цілком залежали від волі місцевого начальства. Годі й казати, що таке становище розбещувало можновладців, а в залежних людей спотворювало картину світу. Ось чому про це говорить Іван Баглай, який щойно повернувся з Індії: «Просто дивно: чому в нас такі люди злі? Звідки ця злоба, зневага, неприязнь до інших?» Його дивує і засмучує те, що бажання образити іншого, принизити його так поширене у суспільстві, що це впадає в око. На його погляд, це ненормально, таке суспільство здоровим не назвеш. Отож і опікуються збайдужілі люди лише побутовими проблемами, не сміючи підвести голови, згадати, що вони — нащадки славетного козацтва, яке берегло гідність і честь народу. Та де там! Хіба що студент Володька переймається тим, що паплюжать саму пам'ять про героїчну історію свого народу. Досить згадати, як він самотужки зважується вигнати з собору п'яну компанію. Духовність людини — підґрунтя духовного суспільства. Ось чому кращі герої роману ставляться один до одного з християнською любов'ю. Навіть кохання Єльки та Миколи виросло зі співчуття.

Виходить, суспільні відносини — це дуже важлива сторона життя кожної людини, запорука її душевної рівноваги, спокою чи неможливості бути щасливою через розлад, неповагу, егоїзм, брутальність у стосунках.

Отже, О. Гончар надає великої ваги суспільним відносинам і вважає їх відображенням духовного здоров'я чи нездоров'я суспільства загалом.