«Чайка» - символ вбитого кохання

В одному зі своїх записів Антон Чехов визначив своє ставлення до драми, яку написав: «П'ять пудів кохання...» Дійсно, у п'єсі «Чайка» дуже багато кохання. Герої Чехова шукають кохання, знаходять або не знаходять його, та жодному з них воно не приносить щастя. Медведенко кохає Машу, Маша — Трепльова, Трепльов і Сорін — Ніну Зарічну (і це кохання різне), Ніна кохає письменника Тригоріна, Тригорін — і Аркадину, і Ніну, а найпевніше — ні ту, ні другу, бо кохає лише себе і себе у мистецтві... Усі герої говорять про життя, побут, літературу, театр, творчість — та за всіма розмовами стоїть відсутність щастя, яке не може бути у відсутності кохання.

Цікаво, що у Чехова немає головних і неголовних персонажів. Усі герої — Ніна, Трепльов, Аркадіна, Тригорін, Медведенко, доктор Дорн, родина Шамраєвих — усі грають свої ролі на гігантській шахівниці життя.

Дуже талановитий, але безвільний Трепльов, закоханий у Ніну, не вірить ні у мистецтво, ні у кохання, ні в самого себе. Він не має сили кохати Ніну заради Ніни (тоді б він залишався б із нею попри всі її негаразди, допоміг би їй перебороти тяжкі обставини), він не любить свою матір, бо вона віддає своє кохання не йому, а письменнику Тригоріну. Він не любить і не поважає навіть того, що сам написав: почувши недоречні репліки матері просто зупиняє спектакль, у якому Ніна є голосом Вселенської Душі. Саме для нього усе життя перетворюється на голий остов театру, який негайно треба зламати. Саме тому він намагається застрелитися у першій дії і робить це вдруге наприкінці п'єси. Він бачить, що Ніна більше не закохана у нього, такого молодого і талановитого, що вона із захопленням дивиться на іншого — застарого для неї, але вкритого позолотою слави, Тригоріна — і заздрить. Трепльов заздрить несамовито, самовіддано, імпульсивно, так, що хапається за рушницю і вбиває чайку... Він нічого не може зробити Ніні, то й мститься їй вбитою птахою: дивися, кохана, що мав би я зробити із тобою, покарати тебе на смерть!

Два роки, які минають між діями, показують, наскільки змінює і залишає незмінними почуття час. Коли кажуть, що час лікує, це неправда — і про це розповідає Чехов. Час лікує те, чого не було. Він не вилікував Трепльова, бо його кохання хворобливе. Тричі чути постріли протягом спектакля — коли Трепльов збив чайку, потім — коли невдало стріляв у себе, і втретє — коли таки вбив себе. І щоразу це інший Трепльов: спочатку — заздрісний, потім — відчайдушний. Утретє стріляє у себе людина, яка за короткий час пережила і повернення надії, і страшне розчарування.

Зазвичай вважають, що вбита чайка — це вбите кохання Ніни до Тригоріна. Це так — але не зовсім. Так, це Ніна переживає зліт почуттів, і перше кохання, і перший складний поворот життя. Юна, чарівна, мрійлива Ніна вірить у кохання, щастя, мистецтво. Тригорін, який трапляється на її шляху, вбиває її, немов чайку, — холодно і безпристрасно. Та є й інша чайка у п'єсі. Це Трепльов. Спершу він вбиває чайку, потім — себе. Вбита чайка — це його душа, душа, яка шукала кохання, творчості, та не знайшла відгуку.

А ось у пари Аркадіна — Тригорін ніякого кохання немає. Підстаркувата актриса Аркадіна возить із собою письменника Тригоріна, немов коштовну звіринку, власність, якою можна пишатися, і на почуття якої, як і на почуття усіх, хто її оточує, можна не зважати. Аркадіна поводиться у житті, немов на сцені, виголошує монологи та сентенції, стежить за тим, як гарно вона вдягнена. Життя сина її не цікавить: не цікавить п'єса, ним написана, не цікавить, у що він вдягнений, не цікавлять його життєві потреби і почуття. Тому на пропозицію дати, синові гроші на гарний костюм та на подорож за кордон вона відповідає, що в неї немає грошей. Немає грошей в неї й для брата, якому дуже погано жити в селі і якому було б значно краще у місті... На деякий час її приводить до тями спроба синового самогубства, та як тільки небезпека минає — вона знову стає сама собою. І все ж таки постріл Трепльова вб'є і її — решту свого життя Аркадіна приречена спокутувати свою бездушну поведінку, відсутність любові до єдиної дитини.

Дуже схожа на метушливу чайку Маша, таємно закохана у Тригоріна. Маша погодиться вийти заміж за вчителя Медведенка, якого не кохає, але з яким намагається хоч щось змінити у своєму нікчемному житті. Зрозумівши, що в житті не з'явилося ніякого сенсу навіть із появою дитини, вона стає алкоголічкою.

Чеховські історії кохання, навіть смерть молодого героя, виглядають банальними: жив, сумував, любив і наклав на себе руки. У коханні Трепльова немає шекспірівської пристрасті, а у смерті — трагедійності, швидше — мелодраматизм. Та Чехов змальовує не мелодраму, а ситуацію морального вибору. Трепльов живе і вмирає за відсутності віри. Ніна Зарічна через страждання приходить до віри. Віра робить її стійкою, загартовує душу. «Неси