Художній світ Франца Кафки

Франц Кафка — австралійський письменник початку XX століття, становлення якого відбувалося на тлі розвитку таких модерністських течій, як імпресіонізм, експресіонізм. Отож і Кафка не уник рис поетики цих течій. Елементи експресіонізму властиві багатьом його творам, зокрема, й новелі «Перевтілення», де письменник за допомогою розгорнутої метафори й елементів фантастики акцентує увагу на болючій проблемі краху родинних стосунків. Читаючи його твори, ми не можемо позбутися враження, що все це якийсь чудернацький сон, настільки все тут перевернуте. Проте цей світ не настільки фантастичний, щоб його не можна було впізнати. Тож ми знайомимося з цікавою рисою поетики Кафки: сон і пробудження наче міняються місцями, настільки фантастичною у своїй абсурдності постає реальність. То як живеться у такому світі його герою? Хто він? Дуже часто це людина слабка, з оголеними почуттями, що не може протистояти жорстокому й несправедливому світові. Автор подає сюжет, скупо міряючи тропи, наче відважуючи дуже обережно. Цей світ не потребує зайвих метафор, бо часто він сам — їх утілення. Так Кафка бере готову фразу щодо втрати людської подоби і втілює її буквально, використовуючи цей прийом як мотивацію всього подальшого. Грегор Замза втрачає людську подобу буквально. Проте цей прийом використано не задля забави читачам. Це і є саме той виразний смисловий прийом, за допомогою якого автор хоче звернути увагу читача на проблеми сімейних стосунків, часто позбавлених тепла й любові. Здавалося б, про це вже писали чимало, хіба недостатньо, наприклад історії бідолашного короля Ліра? Та Кафка зробив по-іншому. Його розгорнута метафора є засобом узагальнення, адже за нею розгорнута алегорія. Перевтілення Грегора Замзи символізує не тільки, скажімо, хворобу, яка могла прикувати до ліжка одного з членів сім'ї, але й багато інших неприємностей.

Засобами модерністської поетики Кафка зболено кричить: «Люди! Схаменіться! Бережіть родину! З кожним може статися що завгодно. Хвороба, каліцтво, розорення, зраджене кохання тощо, — але людина має знати точно: що б із нею не сталося, вона неодмінно знайде прихисток у сім'ї».

Сім'я — це частина кожного з нас. Куди ж ще нести свою згорьовану душу, де шукати любові й розуміння!? Кафка прагне до кожного донести істину: ти маєш навчитися сприймати близьких такими, як є, і любити їх саме такими. Лише тоді можна сподіватися любові у відповідь.

Отже, засобами поетики модернізму Кафка промовляє до людства, відстоюючи вічні істини.