Хліб і праця - основа життя (за повістю У. Самчука «Марія»)

Повість «Марія» була написана 1933 року, коли Україна переживала страшні часи Голодомору, тому хліб — то було найцінніше для життя, у буквальному смислі цього слова. Ось чому Улас Самчук так багато уваги приділяє саме цьому одвічному символу життя, добробуту, щастя — хлібові.

Змальовуючи подробиці життя Марії-дівчинки, він одразу позначає етапи буття хлібом: гіркий і черствий хліб чужий, хліб не зароблений, а поданий з милості; хліба вистачає, коли працюєш. Зароблений хліб найсмачніший. Проте хоч і звикла з дитинства працювати, Марія інколи забуває про те, чий хліб кращий. Може, тому, що про нього забувають, коли його вдосталь? Так, життя села минало своїм звичаєм, як і віки перед тим, — у щоденній праці, яка була виміром часу: «Поорали, посіяли, зняли яблука й сливи, викопали буряки, бараболі, порубали капустини». Побравшись із Гнатом, заможним і працьовитим, вона незабаром зрозуміла: гіркий хліб без любові, гіркий хліб, що зароблений не тобою. Тож і не дорожила чужим хлібом, не схотіла його, коли пішла від Гната до Корнія. Корній не тільки був бідний, а й забув закон предків: кожен має працювати, щоб заробити свій хліб. Працею і терпінням перемагала Марія брутальність Корнія, лайливість, неробство і домоглася свого. Чоловік її незабаром відчув насолоду праці, здобув хліб для родини і повагу односельців. Праця — основа життя, без неї немає ні хліба, ні любові, ані самого життя. Ці істини зрозумілі не тільки Марії. Так жили українці завжди. Ці істини були для них настільки беззаперечними, що коли ледащо і балагур Максим починає повчати за святковим столом односельців соціалізму, гості обурюються: «Чесна й розумна людина такого не вимовить... Шмаркач він є...» Але саме отакі максими, ставши коло влади, зруйнували одвічний порядок життя, позбавили людей хлібач Останні роки і дні життя Марії сповнені горя, та найгірше попереду — коли хліба не стало зовсім. Найстрашнішим у житті Марії був день, коли вона, подивившись на внучку, промовила: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба... Зовсім трошечки хліба». Уся трагедія Голодомору, що забрав мільйони життів трударів, відобразилася в цих словах.

Не можна перекреслювати історію, якою б невигідною чи жорстокою вона не була. Але треба неодмінно доходити висновків про те, що є важливим для збереження життя людини і цілої нації.

Повість «Марія» — це попередження про те, що є головним у житті: хліб і праця, праця і хліб, бо вони нероздільні.