Філософська проза Джеймса Джойса

Дж. Джойс — продовжувач традиції філософської оповіді. Як класик світової літератури Джойс утвердився лише наприкінці XX століття, але нині його ім'я серед відомих письменників-провидців, як Гомер, Свіфт, Данте, Шекспір, Ґете та інші. Своїм учителем вважали Джойса такі письменники, як Е. Хемінгуей, У. Фолкнер, Р. Музіль, Дж. Барт, Дж. Гарднер, Г. Грасс, Г. Маркес, А. Камю, Ж. П. Сартр.

Дж. Джойс — один із засновників європейського модернізму. Для розуміння методу Джойса найважливішою постає проблема модернізму, який пов'язаний у творчості Джойса з експериментом щодо міфу, різними проявами реальності та способами зображення внутрішнього світу людини.

Початок творчості. Реалістичні джерела. Ірландець Джеймс Августін Алоїзіус Джойс народився 2 лютого 1882 року в передмісті Дубліна Ретгарі, але майже все життя провів далеко від батьківщини і помер у Цюриху 13 січня 1941 року. Освіту здобув у Ієзуїтських коледжах Клонгоуез та Бельведер, де вивчав давні й древні мови, риторику, піїтику, філософію, богослов'я. Від кар'єри священика відмовився, так само, як і від занять медициною. Вступ до літератури відбувся 1907 року збіркою віршів «Камерна музика». Проте ця подія залишилася непоміченою в літературному світі, а рукопис незавершеного першого роману «Стівен-герой» письменник використав для написання «Портрета митця замолоду» (1916). Джойс зазвичай довго працював над своїми творами, отож не відразу їх публікував. Так оповідання для збірки «Дублінці» були написані протягом 1904—1905 років, але їх публікація відбулася майже через десять років. Про них дослідники творчості Джойса говорять як про реалістичні і стверджують, що саме реалістичні джерела були в усій творчості письменника, хоч його естетика й зазнала трансформації у період творчої зрілості. Вважають, що завершує учнівський період оповідання «Мертві», а першою зрілою книгою називають збірку «Дублінці» (1914). Сюди ж відносять «Портрет митця замолоду», бо роман було розпочато 1904 року в Дубліні, хоч і видано його було аж 1914 року.

Найяскравіша новація Джойса — «потік свідомості». Ця новація пов'язана з романом «Улісс», надрукованим 1922 року, та «Поминки за Фіннеганом», над яким автор працював довгі сімнадцять років. 1939 року цей твір, названий діалогом генія зі своєю країною, був завершений. Для Джойса мало було створити епічно повну й історично вірогідну картину світу, що розпадався, письменник конче прагнув зібрати ту картину з численних картин індивідуального стану окремої особистості, особистісних оцінок, аби висвітлити ілюзії доби та й власні помилки під променем жорстокого раціоналізму. Початком і кінцем цієї картини світу була Ірландія. Крім того, в названих творах відбилося захоплення Джойса східними вченнями та його власні роздуми щодо норм християнської моралі та мучеництва, з одного боку, й етики прагматизму, з іншого. За підґрунтя свого естетичного методу Джойс узяв три принципи: автобіографізм, відсторонення й модальність, завдяки чому й досягнуто цілісність та динамічність усіх чотирьох частин твору.

Витоки нового мистецтва в античності. (Енциклопедизм Джойса, як і його діалектика грунтувалися на традиціях античної культури. Письменник сприйняв ідею Арістотеля щодо спорідненості між філософом і літератором, яка полягає в тому, що обидва живуть «відчуттям подиву, властивим дітям». Так Джойс виробляє власну концепцію цілісності світу. І книги письменника дуже цікаво вибудовані у відносинах між собою; оповідання — книга оповідань — ліричний роман — травестійний епос — роман-міф. «Портрет митця замолоду» і «Улісс» об'єднані центральною постаттю Стівена Дедала, створюючи дилогію, а коли з'явився твір «Поминки за Фіннеганом», то вже можна було говорити про тетралогію, у центрі якої митець і його країна. «Дублінці» й слугували зачином до одіссеї Стівена — героя та митця. Так було переосмислено античний міф.

Естетична еволюція Джойса — шлях до філософського осмислення історії людства через мистецтво. (Кожен новий твір Джойса відображав поетапний процес еволюції авторського методу. Від ліричної мініатюри «Джакомо Джойс» (1914) до автобіографічного роману «Портрет митця замолоду» та роману «Улісс» спостерігаємо інтенсивний модерністський пошук задля того, щоб віднайти максимально гармонійну форму для осмислення історичних шляхів людства через мистецтво. І в центрі всіх пошуків — Ірландія, батьківщина, що виступала організуючим і об'єднуючим началом для будь-якого пізнання, для формування картини світу.