У Спарту прийти і врятуватися

(за оповіданням Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»)

Які почуття володіють учорашнім школярем або гімназистом, коли його вносять до рідної школи на ношах? Обставини такого повернення в рідні стіни жахливі: кінець війни, школа, що стала шпиталем, переповнена пораненими, і сам учорашній її вихованець покалічений війною. Ім'я цього юнака, що став жертвою війни, нам невідомо. Та це й не важливо, тому що мільйони людей стали жертвами фашизму. Але водночас його, на відміну від інших, доставили до гімназії-шпиталю. Тут він навчався, тут оволодівав складними науками, крім однієї — науки вбивати. На ношах його проносять повз погруддя видатних людей — Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія... І юнаку не вірилося, невже долі було завгодно, щоб він, покалічений війною, знову повернувся у рідну гімназію, до своїх джерел?

Остаточно він переконується, що це його гімназія, коли бачить на класній дошці написану власноруч фразу: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Вчитель малювання розкричався за те, що він узяв завеликі літери і не зміг закінчити речення. У пораненого було тільки одне запитання, яке хвилювало більше, ніж спогади про шкільне минуле, - що з ним? Він бачив своє відображення в лампі над операційним столом, на який його поклали: «...я добре побачив самого себе, тільки маленького, ніби вкороченого... — такий куценький, білий, вузький сувій марлі, неначе химерний тендітний кокон...»

Ми не знаємо, що за поранення було у хлопця, який ще три місяці тому вчився і навіть у страшному сні не міг побачити себе таким... Але робимо для себе страшне припущення: якщо юнакові судилося вижити, то, мабуть, він залишиться калікою на все життя.

Чомусь не віриться, що недописана фраза «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» допоможе хірургу витягти хлопця з того світу. Слово «Спа...» — це незакінчене слово «Спарта». Ця фраза була продиктована вчителем малювання не випадково. Німеччині потрібне було «гарматне м'ясо». На зміну вбитим солдатам фюрера мали прийти безвусі школярі, а вони були виховані на прикладі спартанців. Умови життя хлопчиків у Спарті були не просто тяжкі — нестерпні для слабких духом і тілом.

Чи слабкий духом був покалічений юнак, якого доставили у рідну гімназію, щоб врятувати? Мабуть, він сильний. Коли винесли померлого сусіда, у нього в голові була одна думка: «Ти мусиш дізнатися, що в тебе за рана», а це означає, що юнак думав про життя, а не про смерть.

Символом життя є молоко, яке він просить у старого Бірлегера. А ще оця фраза перед очима: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» У свідомості, що згасала, він бачить себе у Спарті, якої він досяг. А той, хто стає спартанцем, неодмінно буде в житті переможцем.