Тематично-стильові особливості і поетика українських народних балад

Балади — найдавніший жанр усної народної творчості. У сиву давнину балади-пісні супроводжувалися ритмічними танцями. З часом на перший план вийшли епічність і драматизм оповіді. В основі сюжету балади лежать незвичайні, фантастичні події, а дійові особи, як правило, — прості люди.

Основні риси, що відрізняють баладу від інших жанрів фольклору.

Форма балади. Формою балада подібна до ліричної пісні, але, на відміну від пісні, у ній є сюжет, в якому відтворюються вчинки героя, його стосунки з іншими людьми. У баладі може бути кілька дійових осіб, стосунки між якими розкриваються за законами епосу.

Трагізм балад. Балада — це сумовита лірично-епічна пісня. У ній розповідається про надзвичайні події, героїчні випадки, відбувається гостре протистояння добра і зла. Балада — це епос нещасливих доль. Визначальна риса цього жанру — драматизм.

Реалістичність балад. У баладах фантастичне поєднується з реальним. Події, згадані в баладі, відбуваються не в сиву давнину, а зовсім недавно, і всі вони потенційно можливі. Персонажі балад — не казкові герої, а реальні люди. Тут відсутня ідеалізація героїв, гіперболізація їхніх рис чи здібностей.

Художньо-поетичні засоби балад. У баладах використовуються метафори, епітети, порівняння, художня тавтологія, синонімічні пари. Характерним є часте вживання пестливих слів, які передають глибокі ніжні почуття героя, його романтизм. Часто зменшувально-пестливі форми слів зворушують читачів до сліз.